Чоловік надто часто заходив до сусідки, але правда виявилася зовсім не такою, як чекала дружина

— Через вашу машину доводиться обходити по проїжджій частині. Діти тут катаються, люди йдуть із сумками, — Марина відчувала, що юридично її суперечка слабка, але відступати не могла. Син стояв поруч блідий, із мокрими від сліз віями, і це тільки підсилювало її впертість.

— Тоді обирайте, — жорстко сказала Наталя. — Або ви оплачуєте ремонт, або я викликаю поліцію, і хай розбираються офіційно.

— Не отримаєте від мене ні копійки, — відрізала Марина.

Наталя дістала телефон і почала шукати номер місцевого інспектора. Марина приготувалася до продовження скандалу, але несподівано після того дня ніхто до неї більше не приходив, не дзвонив і не вимагав грошей. Вона вирішила, що сусідка злякалася розгляду. Щоправда, образи не забула. Відтоді, зустрічаючи Наталю на сходах або біля ліфта, Марина відверталася й проходила повз, ніби перед нею порожнє місце.

Андрієві вона тоді розповіла лише найнеобхідніше: Мирон упав, лікоть зашивали, машина сусідки виявилася подряпаною. Чоловік слухав мовчки й, як їй здалося, більше переживав через перев’язану руку сина, ніж через чужий автомобіль.

— Мирошо, ти б повільніше ганяв там, де машини стоять, — сказав він, лагідно скуйовдивши хлопчикові волосся.

— Я більше не буду. Тату, а велосипед полагодиш? Раму погнуло.

Мирон дивився на батька з такою надією, ніби той міг оживити не лише велосипед, а й будь-яку зламану річ на світі. Андрій і справді був майстром на всі руки. Він працював в автомайстерні, тямив у техніці, сантехніці, проводці й, здається, міг змусити працювати навіть те, що всі інші давно б викинули.

— Звісно, полагоджу, — усміхнувся він. — Завтра візьмуся…