Чоловік відвернувся від дружини після народження дитини. Але через двадцять років сталося те, що змінило все

— Я розумію, — відповів він. — Я залишуся поруч, якщо ти дозволиш.

І він справді залишився.

Одного вечора Марина готувала вечерю. Микита грався у вітальні, і раптом звідти пролунав його переляканий крик. Марина кинулася до нього, не помітивши каструлю з гарячим соусом на краю плити. Рука зачепила ручку, каструля перекинулася, і пекуча рідина хлюпнула їй на ноги.

Вона скрикнула від болю.

Микита прибіг на кухню і, побачивши матір у сльозах, сам заплакав. Він був надто малий, щоб зрозуміти, як допомогти, і лише розгублено тягнув до неї руки. Марина стиснула зуби. Їй було страшно, боляче, але вона розуміла: зараз не можна втрачати самовладання.

Сестра в той період була у від’їзді. Подзвонити було майже нікому. Тоді Марина набрала Артема.

— Я обпеклася, — сказала вона, намагаючись говорити рівно. — Мені треба до лікарні. Ти зможеш допомогти?

Він не став ставити зайвих запитань.

— Я їду.

У лікарні Марину оглянули й залишили на лікування. Вона переживала не стільки через себе, скільки через Микиту. Хто буде з ним? Хто відвезе його до садка, нагодує, вкладе спати? Вона ще не встигла вимовити ці страхи вголос, коли Артем сказав:

— За Микиту не хвилюйся. Я побуду з ним, скільки буде потрібно. Ти зараз маєш лікуватися.

Марина не знайшла слів. Вона тільки дивилася на нього, відчуваючи, як у грудях підіймається вдячність, надто велика для звичайного «дякую».

У наступні дні Артем дбав про Микиту так природно, ніби робив це все життя. Вранці відводив хлопчика до дитячого садка, після роботи забирав і привозив до Марини в лікарню. Він годував його, заспокоював, читав йому перед сном, терпляче відповідав на нескінченні дитячі запитання.

Марина спостерігала за ними й не могла приховати подиву. Микита тягнувся до Артема без страху й сумнівів. Одного разу, коли хлопчик підбіг до нього в палаті, Марина почула, як він назвав його татом. Не дядьком Артемом, як раніше, а саме татом.

Це слово прозвучало тихо, але для Марини воно змінило багато що…