Дружина пішла вранці й не повернулася, а нічна гостя несподівано попередила мене покинути дім

Я відсунув тарілку. Усередині все стиснулося, ніби хтось невидимий потягнув тугу мотузку.

— Ви кажете це тому, що я розповів про дружину?

— Ти ще майже нічого не розповів, синочку. Я сказала те, що побачила на стінах і в твоїх очах. Але якщо хочеш — розкажи. Я переночую, вранці піду, і більше ти мене не побачиш. А якщо від мене буде користь, я допоможу.

Не знаю, чому я їй повірив. Може, тому, що Барон лежав біля її ніг так спокійно, як не лежав поруч майже ні з ким. Може, тому, що ніч була вже надто дивною, щоб чіплятися за звичайні правила. А може, мені просто треба було вголос сказати те, що я боявся вимовити самому собі.

Я розповів усе: про дзвінок Павлові Андрійовичу, про неіснуючу презентацію, про часті відгули, про трекер, про закрите селище, про шосту лінію і будинок під чотирнадцятим номером, про Кирила Руденка, ім’я якого я знайшов, але не розумів. Розповів і про Романа, який попереджав мене, а я вважав його підозріливим. Про Барона, який не приймав Ніку від перших днів. Про те, як довго я любив жінку, якої, схоже, ніколи не знав.

Соломія слухала мовчки. Не охала, не перебивала, не вставляла жалісливих слів. Тільки іноді дивилася на фотографії, іноді на пса, іноді на мої руки, які весь час то стискалися, то розтискалися на столі.

Коли я закінчив, вона довго мовчала. Потім сказала:

— Дозволь мені лишитися до ранку.

— Я ж сказав, можете переночувати.

— Не просто переночувати. Я хочу оглянути дім. Тихо, без шкоди. Пройдуся кімнатами, подивлюся речі, шафи, папери, де ти дозволиш. Нічого не візьму. Я бідна, але не злодійка. У мене дві онучки, я їх сама тягну, останнього шматка в чужої людини не вкраду. Але інколи річ сама каже, де шукати правду.

Я втомлено потер обличчя. Ще вчора таке прохання здалося б мені божевіллям. Стороння жінка просить ходити вночі моїм домом, зазирати в кімнати, в речі моєї дружини. Але тепер сам дім здавався мені чужим. Якщо Ніка пів року їздила до чоловіка, якщо вся її робота виявилася брехнею, то яка різниця, хто відчинить шафу, де й так уже все зіпсовано…