Фатальна помилка доньки, яка не знала, ким насправді працює її мати

Storium · Читать на русском:

– Знаю, – сказав Павло. – Вона надіслала фотографію. Я ще спитав, чи не хоче інше місце — казала, що в кутку зали найправильніше.

Я не знала, що сказати. Просто стояла й дивилася на цей стілець.

Він зробив його для неї. Вона три роки щодня бачила його в кутку й мовчала.

Ми повернулися до квартири, допили чай. Павло трохи розповів про себе — скупо, кількома реченнями. Ріс у місті, вчився на столяра, потім переїхав до нашого міста років двадцять тому через роботу. Дружина була, розлучилися без дітей і майже без скандалів. Живе сам.

– Вам тут не самотньо? – спитала я.

Він подумав.

– Буває іноді, – сказав він. – Але робота рятує. Сусіди іноді заходять. І мама приходить. Я давно вже не тримаю на неї зла. Був час, коли тримав, особливо в дитбудинку. Потім зрозумів: вона сама була майже дитиною. І батьки її тоді сильно притиснули.

Я трохи розповіла про себе. Робота, розлучення, тепер живемо вдвох із мамою. Він слухав уважно, не перебивав.

– Ви хотіли спитати щось іще? – сказав він нарешті.

Я хотіла багато. Про дитбудинок, про те, як жилося. Але замість цього спитала інше:

– Вам добре з нею?

Він не відповів одразу. По-справжньому подумав, перш ніж говорити.

– Так, – сказав він. – Добре. По-справжньому.

Коли я йшла, він провів мене до дверей. На порозі ми зупинилися на секунду.

– Вона вас дуже чекала, – сказав він.

– Хто?

– Мама. Що ви дізнаєтеся і приїдете.

Я не знайшлася з відповіддю. Просто кивнула й пішла до ліфта.

Уже в ліфті подумала: він сказав «мама» двічі. І обидва рази — без паузи.