Хлопчик підійшов до могили й сказав: мамо, вставай, ти вже досить відпочила

Хлопчик вибіг зі школи в сльозах і помчав на цвинтар.

— Мамочко, прокинься! Ну будь ласка, прокидайся! Ти вже стільки відпочивала!

Він кликав матір, як кличуть людину, що спить і чомусь не чує. Відчай робив його голос дедалі гучнішим. Максим іще тримався за те пояснення, яке дали йому дорослі: мама відпочиває. Отже, її треба розбудити. Отже, вона все ще може повернутися.

— Ходімо зі мною до вчительки! Мені без тебе не можна до школи! Скажи їй, що я брудний, бо тебе немає вдома. Мамо, вставай! Мені треба, щоб ти пішла!

За проханням прокинутися стояло все, з чим він не зміг упоратися сам: голод, порожній дім, приниження перед класом, неможливість виконати вимогу дорослого. Хлопчик просив матір підвестися, бо іншого виходу для себе не бачив.

Крики й плач почув цвинтарний сторож. Він зателефонував до поліції…