Хлопчик підійшов до могили й сказав: мамо, вставай, ти вже досить відпочила

Дізнавшись про те, що сталося, вчителька приїхала до Максима в поліцію. Тепер за безвідповідними записками для неї стояло зовсім інше. Жінка, яку вона вимагала привести, була мертва. Дитина, яку вона називала лінивою й брудною, жила сама. Усе, що раніше викликало роздратування, виявилося ознаками біди, якої вона не помітила.

Учителька опустилася перед хлопчиком навколішки.

— Пробач мені… Будь ласка, Максиме, пробач.

Він плакав і не міг зупинитися. Тепер хлопчик уже розумів, що його мати не прокинеться. Не можна покликати голосніше, почекати ще трохи чи пояснити, як сильно вона потрібна, щоб вона повернулася. Це розуміння було страшнішим за шкільне покарання. Учителька просила пробачення, але її слова не могли повернути ту єдину людину, до якої він біг по допомогу.

Вона більше не вимагала привести матір і не сердилася на його зовнішній вигляд. Однак від цього Максим не переставав плакати. Причина його сліз була вже глибшою за колишню образу: остання надія розбудити маму зникла, а разом із нею зникло й рятівне пояснення її довгої відсутності.

Історією зацікавилися журналісти й випустили сюжет. Поліція почала розслідування. Ірині та її нареченому висунули обвинувачення у крадіжці грошей і бізнесу Оксани. З’ясувалося також, що хвороба, причини якої лікарі не могли встановити, виникла не сама собою: жінку навмисно труїли…