Хлопчик підійшов до могили й сказав: мамо, вставай, ти вже досить відпочила

Одного разу вчителька викликала його до дошки. Замість звичайної відповіді перед класом йому довелося вислухати догану.

— Зовсім за собою не стежиш! На кого ти схожий, нечепуро? У такому вигляді до школи приходити не можна!

Максим стояв перед усіма, і сховатися від чужих поглядів було нікуди. Глузувань однокласників йому вистачало й без цього. Тепер те, через що вони з нього знущалися, вголос називала вчителька. Сором ставав іще важчим від того, що виправити своє становище самою лише обіцянкою хлопчик не міг.

Вона не знала, що в будинку відключили електрику й воду. Грошей на оплату рахунків у дитини не було. Скрута дісталася до найпростіших речей, які раніше здавалися йому природними: помитися, вдягти чисте, поїсти. Воду доводилося набирати в сусідських садах. Їжу він шукав у сміттєвих баках. Зберегти пристойний вигляд у такому житті було куди важче, ніж уявляли люди, які бачили його тільки за шкільною партою.

Учителька не знала про смерть Оксани й далі писала їй. Зауваження з’являлися в щоденнику знову й знову, але мати не відповідала. Жінка сприймала це мовчання як ще один вияв байдужості. Що більше лишалося без відповіді записів, то сильніше вона дратувалася на хлопчика, який приносив їх додому й повертався все таким самим неохайним.

Коли настав час шкільної виставки, Максим не представив проєкт. Потрібні для роботи матеріали коштували грошей. Купити їх йому не було за що.

— Знову всіх підвів! — закричала вчителька. — Думаєш, я і це залишу без уваги? Мені тут не потрібні брудні й ліниві учні!

Вона схопила його за руку й вивела з класу. Потім написала в зошиті вимогу до матері:

«Завтра вам необхідно прийти до школи. Не прийдете — вашого сина більше не допустять до занять. Я не можу дозволити йому з’являтися тут у такому вигляді».

Ці слова означали для Максима, що чекати далі не можна. Він і без того не давав собі ради, а тепер міг втратити ще й школу. Потрібна була мама. Тільки вона могла прийти до вчительки й пояснити все так, щоб та перестала сердитися…