Кіт щоночі лягав на обличчя сплячому немовляті. Мати в люті хотіла викинути тварину на вулицю, але педіатр, поглянувши на кота, Попередив. «Негайно беріть дитину і…»

Анна знайшла старий перехідник, і вони відкрили теку із записами. На першому ж ролику дитяча була зеленкувата від нічного режиму. О першій сорок сім двері тихо прочинилися. Жіноча постать у довгому халаті нахилилася до ліжечка, рука затрималася біля матраца, браслет блиснув біля камери. За хвилину в кадр вскочив Філімон, ніби його смикнули невидимою ниткою.

Марія не відразу натиснула паузу. Вона дивилася, як кіт метушиться біля Артемового обличчя, торкає його щоку лапою, лягає впоперек подушки, потім різко підводить голову до дверей і нявчить. Дитина на відео ворушилася мляво, майже не плакала.

У перші секунди ролика, ще до того, як двері прочинилися, чувся тонкий писк датчика — короткий, дратівливий, ніби прилад устиг подати останній сигнал. Потім звук провалювався в шипіння, і лишалися тільки змазані рухи, від яких у Марії хололи плечі.

— Це не доказ, — сказала Анна обережно. — Але це вже не просто твої нерви.

Марія відправила Павлові короткий фрагмент. Він передзвонив за п’ять хвилин, і з його дихання було чути, що він наляканий. Але сказав він інше: — Там нічого не видно. Мама могла заходити перевірити Артема. Не починай скандалу, будь ласка. Ми й так усі на межі.

— Скандалу? — перепитала Марія. Голос у неї став рівний, чужий. — Пашо, наш син лежав під киснем. У квартирі знайшли газ. У ліжечку пахло валер’янкою. Твоя мати зняла батарейку з датчика. А винною знову стаю я?

Він мовчав так довго, що в трубці потріскували далекі перешкоди. Потім сказав утомлено: — Я поговорю з нею. Тільки не роби дурниць.

Марія відключила дзвінок, вийняла карту пам’яті, скопіювала файли на телефон Анни й у хмарну теку, пароля від якої Павло не знав. До цієї хвилини їй здавалося соромом не довіряти чоловікові. Тепер соромно було б не захистити сина…

Наступного дня Павло прийшов до Анни з пакетом дитячих підгузків і обличчям людини, яка всю ніч не спала. Він постояв у передпокої, ніяково зняв черевики, погладив Артема по маківці. Філімон дивився на нього з-під стільця, не підходячи.

— Колонку відключили, майстер сказав, що треба переробляти вентиляцію, — почав Павло. — Мама поки поживе в своєї сестри. За тиждень можна повернутися.

Марія обережно поклала сина в люльку. — Я не повернуся в квартиру, де хтось вирішує, чим дихатиме моя дитина. І де мене заздалегідь призначили винною.

Павло потер обличчя долонями. — Маш, ну куди ми підемо? У мене частка там, у мами частка. Оренда — це гроші. Ти в декреті. Я сам не витягну, якщо ще й ремонт. Може, ти просто зараз надто гостро все сприймаєш.

Вона хотіла закричати, але Артем сіпнувся уві сні, і крик застряг. У цей момент на телефоні Павла спалахнуло повідомлення від Олени Павлівни. Він не встиг повернути екран. Марія прочитала перший рядок, і літери розпливлися перед очима…