Колись сусідка по парті заплатила за моє навчання, а через роки я побачив її в кутку зали зовсім іншою

— Дуже смачно, — сказала вона з усмішкою.

Я дивився на цю усмішку, і камінь, який стільки років тиснув на моє серце, ніби нарешті зрушив з місця. Крізь вузьку щілину пробилося світло.

— Подобається? Водитиму тебе сюди щодня, — сказав я.

На зворотному шляху Соломія, мабуть, остаточно втомилася й заснула на пасажирському сидінні. Вона дихала дуже тихо, а її профіль у світлі вуличних ліхтарів виглядав особливо спокійним і красивим. Я їхав дуже повільно, боячись її потурбувати.

Повернувшись у пентхаус, я підняв її на руки й відніс до спальні нагорі. Вона була дуже легка, майже невагома. Я обережно поклав її на велике м’яке ліжко й укрив ковдрою.

Коли я вже збирався йти, вона раптом уві сні тихо покликала:

— Мамо…

Голос був слабкий, стримано-плаксивий, сповнений безпорадності й дитячої залежності.

Я завмер. Точно. Її мати.

На зустрічі випускників Олеся казала, що її мати тяжко хвора. Я зовсім забув спитати про це. Я дістав телефон, вийшов на терасу й набрав Мирона.

— Мироне, допоможи мені з’ясувати дві речі, — сказав я вже зовсім іншим, холодним голосом. — Перше: що з матір’ю Соломії.

У якій вона лікарні, хто лікуючий лікар, який план лікування. Неважливо, скільки це коштуватиме. Підключи найкращих фахівців.

Друге, що саме сталося з родиною Соломії. Її батько прогорів у бізнесі, хто його ошукав, знайди мені всіх причетних. Мені потрібна найдетальніша інформація.

— Надішли мені все до світанку.

На тому кінці дроту голос Мирона був упевненим і зібраним.

— Зрозумів, Назаре Андрійовичу.

Поклавши слухавку, я стояв на терасі й дивився на вогні міста внизу. Погляд мій став холодним і гострим.

Соломіє, за всі твої страждання я змушу винних розплатитися стократ. Те, що ти втратила, я допоможу тобі повернути — все до останнього. Віднині я твоя опора. Ніхто більше не посміє тебе образити.

Я не спав усю ніч. Попільничка в кабінеті була повна недопалків. На світанку прийшов лист від Мирона.

У вкладенні було два зашифровані файли. Я відкрив перший, про матір Соломії. Марія Гнатюк, п’ятдесяти двох років.

Вісім років тому після банкрутства чоловіка й візитів кредиторів пережила сильний нервовий зрив, що призвів до тяжкої депресії. Згодом через перевтому й недоїдання розвинулася ниркова недостатність. Наразі перебуває в міській лікарні, на консервативному лікуванні діалізом.

Стан залишався нестабільним. Лікарі рекомендували термінову пересадку нирки, але відповідного донора було важко знайти, а операція вимагала величезних коштів. Для Соломії це була астрономічна сума.

Я дивився на звіти, на ці моторошні рахунки й повідомлення про критичний стан. Серце стискалося, ніби від удару ножем. Можна було лише уявити, як усі ці вісім років Соломія сама несла цей хрест: працювала, віддавала борги, боролася за життя матері й усе одно трималася.

Я відразу зателефонував Миронові.

— Зв’яжися з провідними нефрологами з великих клінік, ні, з фахівцями світового рівня. Негайно створи експертну групу для консультації щодо матері Соломії. Щодо донора задій усі мої зв’язки. Будь-якою ціною знайди його якнайшвидше.

— Негайно переведи її до найкращої приватної клініки. Усі витрати я беру на себе. Запам’ятай: мені потрібне найкраще і найшвидше.

— Так, Назаре Андрійовичу.

Розібравшись із цим, я відчув, що камінь на душі трохи зрушився. Проблеми, які можна вирішити грошима, для мене не проблеми.

Я відкрив другий файл. У ньому докладно описувалася історія банкрутства батька Соломії, Павла Гнатюка. Павло Гнатюк був невеликим, але успішним торговцем будматеріалами.

Чесна й порядна людина. Вісім років тому до нього прийшов його давній партнер, якийсь Олег Лозовий. Лозовий сказав йому, що отримав великий підрядний проєкт із величезним прибутком, але йому бракує коштів.

Він запропонував Гнатюкові вкластися разом, пообіцявши більшу частину прибутку. Павло, довіряючи старому другові, не роздумуючи, вклав усі свої заощадження, а також узяв великий кредит у банку й позичив у приватних кредиторів на ім’я своєї компанії. У підсумку на його плечі лягла непідйомна сума.

Щойно гроші надійшли на рахунок Лозового, той зник. Так званий великий підрядний проєкт виявився від початку до кінця шахрайством. Гнатюк лишився ні з чим, з величезними боргами…