Максим приїхав із сином на весілля врятованого друга
Вона сама пішла до батька й впросила його забрати їх звідти. Борис зрозумів помилку своєї доньки й у всьому її підтримав. Коли народився Денис, Світлана зовсім не відчула жодних материнських почуттів, і до дитини відразу приставили нянь. А ввечері, коли Максим повертався з роботи, він сам займався дитиною, даючи відпочити нібито втомленій дружині. Макс нічого цього не помічав. Він вірив, любив і був щасливий.
Світлана, заїхавши якось до батька на роботу, познайомилася з Артемом, який щойно прилетів із-за кордону. Серце дівчини одразу занило: Артем став її мрією. І вона дуже швидко переспала з ним.
А потім спитала в батька, як їй позбутися чоловіка й сина. Усе виявилося простіше простого. Соромлячись свого бідного зятя, Борис не афішував заміжжя доньки, як і народження дитини. А далі все минуло за ідеальним планом: підставна дівиця причепилася до Максима на очах у Світлани, та вміло розіграла сцену ревнощів і спокійно полетіла з Артемом відпочивати за кордон. А Борис дограв трагедію до кінця. Його розрахунок виявився правильним. Інсценований похорон організувати було неважко, тим паче знайшлася справді нікому не потрібна померла жінка.
Невдовзі Світлана стала офіційною нареченою Артема, і якби не його дурна затія із зимовим полюванням, вона вже стала б його дружиною й жила б за кордоном. Коли Світлана дізналася, що Артем загубився, вона довго ридала, але шкодувала не нареченого, а свій невдалий шанс стати багатою. На щастя, Артем знайшовся, і Світлана чудово впоралася з роллю нареченої, яка помирає від горя. І ось тепер усе знову зруйнувалося. Звідки ж він узявся на її весіллі, цей Максим?
Артем вислухав свого друга, повернувся до Бориса й Світлани та сказав у цілковитій тиші:
— Ви обманули мене, втратили всю мою довіру. Я не знаю огидніших людей, ніж ви. Як можна зрадити того, хто тебе любить? Як можна, Світлано, відмовитися від своєї дитини? Я зроблю все, щоб зруйнувати ваш бізнес. Відкрито вас про це попереджаю.
Схвильовані гості мовчали й кивали. Тут була вся еліта бізнес-спільноти, і Борис зрозумів, що ніхто не матиме з ним справ. Світлана розплакалася й простягнула руки до сина:
— Денисе! Хлопчику мій! Прости мені! Я твоя мама!
Але дитина відвернулася від неї й пригорнулася до батька:
— Поїхали додому, тату. На нас чекає мама Марина. Можна, вона буде моєю мамою? А цю я не хочу…
— Я теж цю не хочу, — усміхнувся Максим, попрощався з Артемом і найближчим рейсом полетів додому.
Зраділа їхньому поверненню Марина вибігла на вулицю й вкрила поцілунками обличчя хлопчика. А потім збентежено глянула на Максима й раптом усміхнулася йому.
— Марино! Виходь за мене заміж! — промовив Максим. — Ти ж погодишся?
Щаслива жінка кивнула й пригорнулася до майбутнього чоловіка.
— От і добре, от і добре! — промовив Федорович, лагідно дивлячись на молодих.
А через рік Федорович няньчив правнучку, крихітну дівчинку, яку на його прохання Марина й Максим назвали Лізонькою.
