Студент провів додому злиденну пенсіонерку

Ніну Сергіївну біля церкви можна було зустріти постійно. На пенсію вона вийшла давно, а тепер просила милостиню на паперті. Усі перехожі йшли повз, не затримуючись біля неї.

Одного разу молодий чоловік опустив до її коробки тисячу. Ніна Сергіївна подивилася на нього, дістала купюру й промовила одне слово:

— Доньки.

Люди, що стояли поблизу, завмерли, приголомшені почутим. У кожного, схоже, виникло те саме страшне припущення: чи не діти змушують її жебракувати? Поступово натовп розійшовся.

Біля старенької залишився лише той хлопець, який дав їй гроші. Його звали Артем. Він довго спостерігав за нею: час від часу Ніна Сергіївна пила воду з пляшки, проте за весь цей час так нічого й не з’їла. Артемові здалося, що зібране вона комусь віддає. Він вирішив з’ясувати, кому, підійшов ближче й представився:

— Я Тьома. Як вас звати?

— Ніна Сергіївна. Тут мій дім, недалеко. Проведеш мене?

Артем погодився. Допоміг їй зібрати пакети й коробку, подав руку, і вони пішли. Розмова так і не зав’язалася: всю дорогу обоє мовчали, наче не могли знайти, про що заговорити.

Перед під’їздом Ніна Сергіївна подякувала йому, збираючись попрощатися. Але Артем наполіг, що проведе її до самої квартири. Вони піднялися на третій поверх. Щойно господиня відімкнула двері, звідти потягло гнилими фруктами — так пахне варення, що простояло в теплі тиждень.

Усередині запах був іще сильніший. Його джерело Артем помітив під столом: пакет яблук, наче навмисне залишених на кілька днів під сонцем. Втім, старенька могла й підібрати їх у сміттєвому контейнері. Озирнувшись у квартирі, хлопець вважав це припущення ймовірнішим.

Ніна Сергіївна поставила принесену коробку на стіл. Артем стояв позаду неї й бачив, як тремтять руки, що перебирають подаяння. Закінчивши рахувати, вона сказала:

— Ну, чай із хлібом купити зможу. Може, ще на консерви залишиться, зварю бульйон.

Для Артема вже не було питання, що робити тепер.

— Бабусю, не замикайте двері, будь ласка. Я скоро до вас повернуся.

Артем повернувся через 40 хвилин, принісши два пакети продуктів. Ніна Сергіївна на той час уже закип’ятила чайник. Коли він почав викладати покупки на стіл і дістав пачку доброго чаю, господиня помітно зраділа: такого чаю в неї, мабуть, давно не було.

Вони сіли пити чай, а до нього Артем купив ще й тістечка. Схоже, подібного частування Ніна Сергіївна давно не бачила. Після чаю він знову обійшов квартиру й переконався: тут давно вітер гуляє. У двох кімнатах меблів майже зовсім не лишилося. У вітальні стояли старий диван і така сама стара шафа — на цьому всі меблі в квартирі й закінчувалися…