Мільйонер запропонував незнайомці фіктивний шлюб, але зустріч із його бабусею відкрила несподівану таємницю
На роботі Андрій слухав доповіді, відповідав на запитання й підписував документи, але думками постійно повертався додому. Угода про умови фіктивного шлюбу лежала в папці його кабінету: один рік, п’ять мільйонів, заздалегідь визначені ролі. Червнева ніч не вкладалася в жоден пункт і тому лякала його значно сильніше, ніж будь-яка ділова невизначеність.
На початку липня минуло майже чотири тижні. Ні Андрій, ні Марина так і не заговорили про те, що сталося, бо розмова вимагала б зізнань і рішень, до яких обоє не були готові. Зовні життя тривало за знайомим порядком: каша вранці, чай увечері й недільні поїздки до Лідії Петрівни.
Бабуся слабшала з кожним тижнем, однак духом лишалася колишньою. Вона зустрічала їх із такою відкритою радістю, що Андрій щоразу їхав із важкою сумішшю провини й ніжності. Марина сідала біля ліжка, брала Лідію Петрівну за руку й розповідала кумедні випадки з адміністративного відділу, а та сміялася тихо, крізь утому, але цілком щиро.
Іноді Андрій ловив на собі бабусин уважний погляд і відчував колишню провину за обман. Але тепер поруч із провиною виникало інше почуття: те, що Лідія Петрівна сприймала як сімейне щастя, поступово ставало правдою. Він уже не міг точно визначити, в який момент удавання закінчилося, бо перехід стався тихо — між спільними сніданками, нічними розмовами й звичкою чекати Марину додому.
Будь-хто сторонній, побачивши їх утрьох, без сумнівів вирішив би, що перед ним справжня родина. Андрій і сам дедалі рідше згадував, з якою метою почалася ця історія. Перший тривожний знак він помітив у понеділок, на самому початку липня, коли Марина повернулася з роботи пізніше, ніж зазвичай.
Вона зайшла, поставила сумку й, не знімаючи легкої куртки, двічі поспіль випила води. Обличчя лишалося спокійним, але Андрій зрозумів, що вона стоїть біля столу так, ніби збирається з силами, щоб не похитнутися. На його запитання Марина відповіла, що просто втомилася, і він не став тиснути.
Наступного вечора вона майже не торкнулася вечері, пославшись на спеку й легку нудоту в офісі. У середу Марина пішла з роботи після обіду, і Ірина згадала про це випадково, обговорюючи поточні завдання відділу. Андрій нічого не спитав удома, хоч внутрішнє занепокоєння вже не відпускало.
У четвер він підвівся о шостій, швидко зібрався й вийшов, але за хвилину повернувся по забуту папку. Проходячи коридором, Андрій почув із ванної кімнати Марини стриманий звук і завмер. Кілька секунд він стояв нерухомо, а потім тихо забрав документи й пішов, не давши зрозуміти, що щось помітив…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
