«Народиш мені сина — озолочу!» — кинув безплідний мільйонер
Санітарка біля стіни притисла швабру до грудей, як дитину. Наталя дивилася на нього довго, потім сказала, тихо й утомлено, по-домашньому, і від цієї домашності в нього всередині щось обірвалося й стало на місце водночас:
— Встаньте. Підлога холодна. Застудитеся, а ви їм потрібні здоровим. Їм батько потрібен, а не мученик.
Суд тривав чотири місяці. Савченко на другому засіданні виклав усе — чек на п’ять мільйонів, листування, диктофонний запис, який сам же й вів для страховки. Інна до останнього тримала спину й говорила через адвоката.
Лише один раз, коли прокурор зачитував протокол, той справжній, із дев’яноста дев’ятьма й дев’ятьма, вона повернула голову й подивилася на Мирона через увесь зал. Мирон витримав цей погляд. Поруч із ним сиділа Наталя, і він тримав її за руку — червону, в ціпках, найдорожчу руку в його житті. Тримав відкрито, поверх бар’єра, у всіх на видноті.
Вирок Савченкові — чотири роки ув’язнення, Інні — п’ять років і конфіскація в частині незаконно набутого.
Коли суддя дочитала, Лідія Мельник, що сиділа в третьому ряду в парадній кофті, голосно висякалася в хустинку й сказала на весь зал: «Отак-от». Пристав зробив їй зауваження. Вона зробила зауваження приставові.
Лідію Мирон призначив старшою сестрою. Вона відмовлялася два тижні. Потім погодилася з умовою: «Лабораторію перевірятиму особисто. Досить із нас геніїв».
Весілля гуляли в червні в рідних краях, у селі, де народилася Наталя. Мирон наполягав на весіллі в місті.
Наталя сказала: «Мама після операції далеко не їздить, отже, їдемо ми». І він, людина, до якої двадцять років літали на поклін через три часові пояси, полетів сам. Економом, між іншим, бо квитки брала Наталя.
А Наталя рахувала гроші навіть тепер, і він не сперечався. Він узагалі розучився з нею сперечатися. Виявилося, що це неважко, якщо людина завжди має рацію.
Мати Наталі, Ольга Петрівна, 63 років, здорова, рум’яна після операції, зустріла зятя біля хвіртки, оглянула з ніг до голови й сказала: «Ну, здрастуй, благодійний фонд». Мирон здригнувся. Наталя за його спиною кашлянула…
