Неочікуваний фінал одного родинного конфлікту через квадратні метри

Потім повернулася на кухню. Ретельно, з мийним засобом, вимила горнятко, з якого пила Лариса. Своє улюблене горнятко. Бридливо змахнула в сміттєве відро недоїдений чужинкою шматок сиру.

Задоволено сіла на табурет, дістала телефон і набрала номер подруги.

— Олю, я вдома.

— У сенсі? Як удома? — не зрозуміла та.

— У прямому. Я у себе вдома. Приїжджай у гості, якщо хочеш. Я зараз чайник поставлю.

Катя поклала телефон на чистий кухонний стіл. За відчиненим вікном остаточно перестав накрапати дощ.

Центральною вулицею пронеслася стара зелена легківка, весело сигналячи комусь невидимому. У дворі знайома старенька з продуктовим пакетом лагідно кликала кота, що десь запропастився.

Катя сиділа на своїй власній кухні, у своїй законній квартирі.

І вперше за довгі пів року дихала рівно, глибоко й цілком вільно.