Однокласники згадували її лише як бідну дівчинку, доки не побачили, ким вона стала

Мілана втомлено й тихо усміхнулася.

— Я рада, що людям це потрібно.

— Я теж радий. Але робота не зупиниться. Потрібна нова колекція.

— Розумію.

Кирило уважно подивився на неї.

— Ви готові?

— Так. Тільки з’їжджу додому з батьками, отримаю диплом і на кілька днів переведу подих.

— Звісно. І ось ваш гонорар.

Він простяг їй щільний згорток. Мілана розгорнула його й розгубилася.

— Тут так багато?

— Це бренд, а не дешева саморобка, — сказав Кирило зі звичною важливістю. — Звикайте.

Додому вона поверталася разом зі своїми. Була середина червня, і Мілана встигала закрити всі формальності з навчанням. Іспитів від неї вже ніхто не вимагав: викладачі самі казали, що її робота стала найкращим підтвердженням професії. Газети й журнали писали про нове ім’я, про несподівану колекцію, про молоду творчиню бренду «Лана».

Віра Андріївна якось, розливаючи чай, подивилася на Мілану особливо уважно.

— А ти не хочеш сходити на випускний вечір у свою колишню школу? Твої однокласники якраз закінчують.

— Навіщо?

Сусідка помовчала. Їй було важко навіть повертатися до того давнього приниження, та вона все ж сказала:

— Нехай побачать, ким стала та, з кого вони сміялися.

Мілана довго дивилася в чашку. Дитяча образа не зникла — просто стала тихішою й глибшою. Вона згадала ганчірку для крейди, фартушок із невідповідної тканини, сміх за спиною, порожнє шкільне подвір’я після випускного.

— Я піду, — сказала вона.

У призначений день Мілана вдягла сукню власного пошиву, туфлі й скромні прикраси. Вона не стала заходити на подвір’я, не пішла до класу, не шукала знайомих облич у коридорі. Просто попросила слова під час урочистого вручення атестатів і вийшла на сцену.

Зала стихла. Хтось упізнав її одразу, хтось лише вдивлявся. Мілана трималася спокійно, без виклику й без тріумфу.

— Я хочу сказати дякую своїм колишнім однокласникам, — промовила вона. — Саме вони дали мені сили дійти до цього дня.

Більше вона нічого не додала. Цього було досить.

— Це ж Мілана з нашого класу, — прошепотіла одна з дівчат.

— Ну що ви дивитеся так, ніби з глушини приїхали? — пролунав збоку чоловічий голос. — Зараз це не просто Мілана. Це відома модельєрка Лана.

Біля сцени стояв Кирило…