— Телефон віддайте, — зажадав Віктор Бєлов і так різко схопив жінку за лікоть, що з її сумки випала пляшка води. Павло Коваленко за звичкою розчинив задні дверцята службової машини, очікуючи, що незнайомка сяде...
Вода в колодязі на Ковальчуковому обійсті зійшла наприкінці липня, у саму сушу, коли трава на гряді вигоріла до кольору старої соломи, а озеро внизу відступило від берега на добрих двадцять кроків, оголивши сіру, потріскану...
Сутінки поволі заповнювали невелике місто. Після недавнього дощу асфальт тьмяно відбивав світло ліхтарів, а голі гілки за вікном дряпали сіре небо. Максим Бондаренко стояв біля шибки у своїй тихій квартирі й думав про час....
— Від сьогоднішнього ранку випуск продукції тимчасово призупиняється, — сказала фахівчиня санітарної служби й поклала на стіл акт. — На кухні чисто, але забруднена вода з даху стікає поруч із зоною видачі, а вентиляційний...
Олена встигла сховати куртку Артема до шафи за секунду до того, як телефон на кухонному столі засвітився ім’ям Павла. На столі лежала розкрита коробка з холодною піцою, поруч стояли дві склянки, і одну з...
У 1999 році до невеликого містечка за кордоном повернулася Оксана Коваленко. Вона йшла тихою вулицею повз охайні будинки з черепичними дахами, повз підстрижені газони й квітучі палісадники та зупинилася біля одного з них. Білі...
Вхідні двері відчинилися ще до того, як я встигла вимовити бодай слово. Я стояла у власній вітальні з однорічною донькою на руках, усе ще в парадній військовій формі, тоді як уся родина мого чоловіка...
Лютнева ніч. Шосе, що з’єднувало два великі міста. Ніч була така безпросвітна, що здавалося: за світловим конусом фар узагалі нічого не існує. Потужний темний позашляховик мчав крізь заметіль засніженою дорогою. Усередині салону стояла задуха,...
