Після пологового я дізналася, що чоловік зняв усі декретні гроші заради поїздки з матір’ю, але в аеропорту на них чекав несподіваний сюрприз

Він стояв на порозі в старому, але чистому халаті — високий, худий, із зовсім сивою головою. Побачивши Оксану з дитиною на руках, він не здивувався, тільки мовчки відступив убік, пропускаючи її до квартири.

— Заходь, онучко. Чаю будеш?

— Буду, — прошепотіла вона.

Він провів її на кухню, увімкнув світло. Квартира була стара, з високими стелями, пахла книжками й чимось невловно знайомим із дитинства.

— Розповідай, — сказав він, ставлячи на плиту чайник.

І вона розповіла. Усе.

Із самого початку. Про декретні, про поїздку за кордон, про заблоковану картку, про ноутбук. Дід слухав мовчки, не перебиваючи.

Тільки його сиві брови хмурилися дедалі дужче. Коли вона закінчила, він, наливши їй чаю, поставив на стіл вазочку з печивом.

— Отже, завтра відлітають, — сказав він.

— Так.

— Гроші на твоїй картці?

— Так, але картку заблоковано.

— Нову перевипустити — справа одного дня.

Він відпив чаю.

— А ноутбук?

— Ноутбук — це гірше. Це грабунок.

— Дідусю, я не знаю, що мені робити, — зізналася Оксана.

— У мене немає ні грошей, ні роботи.

— Гроші є. Просто вони тимчасово недоступні, — поправив дід.

— А робота?

— Робота знайдеться. Головне зараз — не дати цим…

Він добирав слово.

— Не дати цим людям уникнути відповідальності.

Він підвівся, пройшов до кімнати, повернувся з блокнотом і ручкою.

— Так, диктуй номер рейсу, час вильоту. І їхні повні імена.

Оксана продиктувала. Вона не знала, що задумав дід, але вперше за довгий час відчула, що вона не сама…