П’ять років він не міг змиритися зі смертю дружини

Оксана вважала, що знає про батька майже все. Вона бачила його відданість складній професії, заслужений авторитет серед колег і щирий інтерес до технічних новинок. У нього лишалося широке коло спілкування й чимало давніх сімейних друзів, знайомих доньці ще з тих років, коли мама була жива. Але майже в усіх цих людей давно були чоловіки чи дружини й дорослі діти. Сам батько всі п’ять років зберігав вірність пам’яті дружини й жодного разу не дав приводу припустити, що зацікавлений іншою жінкою. Тому знайти серед знайомих відповідну людину не вдавалося, а випадкове сватання здавалося надто ризикованим.

Саме тоді, наприкінці вересня четвертого курсу, Андрій зайняв вільне місце поруч з Оксаною. Їхнє перше справжнє знайомство відбулося на довгій перерві в галасливому університетському коридорі. За кілька хвилин до пари, що мирно розмовляла, підлетіла Марина й без церемоній спитала, хто цей новачок. Андрій не розгубився й із легким викликом поцікавився, як звуть прекрасних «ветеранок» групи і чи не ризикує він дістати по шиї за таке означення. Оксана поспішила згладити напруження, представивши спершу подругу, а потім себе.

Марина, однак, уже увійшла в роль і здавати позиції не збиралася. За образу поважних дам вона негайно викликала незнайомця на дуель і запропонувала мілорду обрати зброю. Андрій виявився не з лякливих і охоче прийняв правила гри: якщо прекрасні дами назвали його мілордом, битися слід на шпагах, а за відсутності шпаг у крайньому разі згодяться й дзвінкі шаблі. Єдина проблема полягала в тому, що в новому місті він поки не мав гідного секунданта.

Зазвичай останнє слово в подібних словесних баталіях лишалося за Мариною, і цього разу вона теж не відступила. Дівчина оголосила себе найбезстороннішим суддею, а в суперниці призначила Оксану — найкращу і, за її словами, найнещаднішу фехтувальницю університету. Оксана спалахнула, Андрій церемонно схилив голову й із задоволенням прийняв виклик. Провести поєдинок він запропонував після занять у кафе на сусідньому перехресті. Інших закладів поблизу новачок іще не знав: у величезному місті жив усього кілька днів.

За кілька годин трійця справді мирно сиділа за столиком в обраному кафе. Дуель перетворилася на знайомство, а першим спільним відкриттям стала любов усіх трьох до класичного пломбіру, який дівчата їли з помітно більшим ентузіазмом. Марина тим часом готувалася влаштувати новачкові справжній перехресний допит. Такий інтерес пояснювався просто: Андрій одразу викликав явну симпатію в обох подруг…