П’ятирічний спадкоємець мільярдера щоразу лякався, коли з’являлася бабуся, і лікар вирішив з’ясувати причину

За вікнами лежала щільна безмісячна темрява, а ліхтарі у дворі знову не працювали. Годинник над дверима показував пів на першу. Максим закрив історію хвороби, пройшов до підсобки й повільно приготував дві чашки чаю. В одну додав сильне снодійне з двох ампул, потім розмішав ложку меду, щоб приховати гіркоту.

Опікунка сиділа в кімнаті відпочинку й читала щось у телефоні. Максим поставив перед нею чашку й рівним голосом сказав, що вчора дозволив емоціям узяти гору. Вона мала рацію: його обов’язок — лікувати пацієнта, а не втручатися в сімейні обставини.

Жінка подивилася недовірливо, але назвала таку зміну розумною. Максим зізнався, що майже не спав три доби й більше не хоче сперечатися. Стан хлопчика безнадійно тяжкий, тож краще провести час, що лишився, спокійно — і для нього, і для неї. Він говорив звичним лікарським тоном, без натиску, ніби обговорював чергове призначення.

Напруження в її плечах трохи ослабло. Вона піднесла чашку до обличчя й уловила запах меду. Максим пояснив, що солодкий чай допомагає заснути, а їй після багатьох ночей біля лікарняного ліжка теж потрібен відпочинок. Опікунка погодилася, що сидить тут давно, і зробила перший ковток.

Вони пили мовчки. У батареї під вікном тихо потріскував метал, за шибкою не було видно жодного вогню. Якоїсь миті жінка подивилася в чашку й почала говорити, що по-своєму справді ставилася до Назара… Фразу вона не закінчила.

Її повіки налилися важкістю. Вона кілька разів кліпнула, спробувала струснути головою й здивовано прошепотіла, що з нею щось відбувається. Максим спокійно пояснив це втомою й запропонував відкинутися в кріслі, поки він посидить із дитиною. Заперечити вона вже не змогла: чашка нахилилася, лікар обережно забрав її з ослаблої руки, і невдовзі жінка знепритомніла, а її дихання стало глибоким і рівним.

Максим не рухався, доки не переконався, що снодійне подіяло. Потім зайшов до дванадцятої палати. За відсутності опікунки Назар уперше за багато ночей спав без страху. Поруч на тумбочці чекала темна баночка; під кришкою блищала та сама густа речовина. Лікар забрав її, подивився на дитину й повернувся до кімнати відпочинку, уже знаючи, що збирається зробити…