Рідні вважали його підозри марними, аж поки могилу не розкрили й не підняли кришку

Спочатку Тарас заперечував усе. Він не визнавав ані наміру завдати дружині шкоди, ані зв’язку між купленими таблетками та її станом. Чоловік хапався за кожне можливе пояснення й тримався так, ніби був певен: після похорону Оксани ніхто вже не зможе спростувати його слова.

Допит тривав кілька годин. Слідчі послідовно повертали його до відеозапису, рецепта й результатів токсикології, однак підозрюваний і далі намагався відвести від себе обвинувачення. Його опір скінчився лише тоді, коли йому повідомили головний факт, який поліція до того ретельно приховувала.

Оксана була жива. Її знайшли в труні, доправили до лікарні й урятували. Водночас Тарасові дали зрозуміти, що момент купівлі препаратів зафіксувала камера і заперечувати його присутність в аптеці безглуздо.

Почувши це, чоловік помітно змінився. Упевненість зникла, попередні заперечення обірвалися, а ретельно вибудуваний захист утратив сенс. Він зрозумів, що розроблений план цілковито провалився, а зібрані докази вже безпосередньо пов’язали його з речовиною, виявленою в організмі Оксани.

Тарас не витримав тиску й почав просити пощади. Він запевняв, що спочатку не збирався вбивати дружину і що рішення виникло лише тоді, коли він опинився загнаним в обставини, які називав безвихідними. Але подальше зізнання показало: за цими словами ховалася ретельно підготовлена зрада…