Рідні зустріли мене запитанням, чому я живий, і цим видали плани, про які воліли б мовчати
Ми докладно розібрали й узгодили кожен крок спільного плану. Дорогою назад я заїхав до свого пентхауса в престижному районі й надійно сховав у сейфі все найцінніше: справжні документи з військового госпіталю, у яких чорним по білому підтверджувалося, що я цілком здоровий, оригінали банківських виписок, які підтверджували інвестиційний прибуток, документи й ключі від нового автомобіля, а також усі свої бойові нагороди. Повертаючи ключ у замку сейфа, я нарешті відчув помітне полегшення. Тепер, навіть якщо батьківський дім перетвориться на справжнє пекло, моє справжнє життя залишиться в цілковитій безпеці.
Наступного дня до мене підійшла мама, зобразивши на обличчі надзвичайну тривогу.
— Синочку, у тебе на тумбочці стільки різних препаратів… Дозволь мені скласти графік їхнього прийому, щоб ти випадково не переплутав дозування, — лагідно запропонувала вона.
Не кліпаючи й не виказуючи своїх підозр, я уважно спостерігав, як вона розставляє по кухонному столу пластикові баночки з моїми таблетками. Насправді всередині лежали найзвичайнісінькі вітаміни й харчові добавки, які я завбачливо видавав за сильнодійні препарати від вигаданої хвороби. Мама старанно сортувала їх за часом прийому й ретельно виводила на окремому аркуші акуратний докладний розклад.
Коли вона всього на секунду повернулася до шафки, щоб дістати ручку, я блискавично витяг телефон. Я встиг сфотографувати кожну етикетку й кількість таблеток у кожній прозорій ємності. Якщо тепер якась таблетка зникне або замість неї з’явиться інша, знімки дозволять одразу це виявити.
— Ну от, готово, — з теплою усмішкою сказала мама, повертаючись до столу. — Тепер тобі стане набагато легше. У важкі часи родина має дбати одне про одного.
Фраза, вимовлена таким ніжним тоном, розчулила б будь-якого стороннього. Але я знав страшну правду: лише кілька днів тому ця сама жінка підмішала в мій напій невідому речовину.
За два дні, поки я готував собі на кухні легкий сніданок, із подвір’я долинув знайомий металевий брязкіт кришки поштової скриньки. За хвилину батько квапливо зайшов до дому, стискаючи в руках щільний конверт підкреслено офіційного вигляду з великою круглою печаткою тієї самої соціальної служби. Я безшумно відступив у напівморок коридору й сховався за рогом. Звідти було добре видно, як він тремтячими пальцями нетерпляче розірвав конверт і жадібно забігав очима по надрукованих рядках.
Вираз його обличчя змінювався з неймовірною, майже моторошною швидкістю: початкове здивування поступилося мертвотній блідості, а ще за десяток секунд обличчя налилося густим багрянцем. Хрипким і постійно зірваним голосом батько голосно покликав маму й Марину. За мить усі стривожені рідні зібралися навколо великого обіднього столу. Я залишився стояти в темряві, звідки вони не могли мене побачити, і непомітно ввімкнув диктофон.
Батько почав читати офіційного листа вголос, але його голос раз у раз зривався на незвично високі, майже пронизливі ноти. У документі повідомлялося, що обліковий запис у моїй справі тимчасово заморожено через підозри у фінансових махінаціях. Дію всіх довіреностей призупиняли до завершення внутрішньої службової перевірки: у відділу безпеки з’явилися серйозні сумніви щодо законності поданих довіреностей і фінансових запитів.
Кімната вибухнула миттєво, і спостерігати за цим було справжньою насолодою.
Батько зірвався на істеричний крик: усе скінчено, вони втратили абсолютно все й тепер неодмінно залишаться без даху над головою. Мама голосно розридалася і, приказуючи та заламуючи руки, почала повторювати, що вони вже встигли набрати боргів, які ніколи не виплатять зі своїх пенсій. Марина з люттю накинулася на Владислава, заявивши, що саме він своїми «геніальними задумами» переконав батька взяти ту кляту позику в підпільних кредиторів. Владислав огризнувся у відповідь: узагалі-то це Марина запропонувала пришвидшити події й якнайшвидше отримати спадщину. Близько двадцяти хвилин вони, мов здичавілі звірі, гризлися між собою й перекладали всю провину одне на одного, поки я нерухомо стояв у коридорі й записував на диктофон кожне сказане слово…
