У списках зниклих її не було. Тривогу здійняла лише подруга. Черговий зателефонував 21 липня 2015 року, на початку десятої ранку. Я стояв у канцелярії й розписувався за матеріали. 13 справ у провадженні, і кожна...
— Диван посунь правіше, ще правіше, Сергійку! Він тут усю карму квартири перекриває. — У мене від цього переставляння меблів навіть здоровий суглоб ниє, не те що хворий. — Оксана завмерла у дверях вітальні...
Дощ із самого ранку тарабанив по вузьких вікнах моргу при великій міській лікарні. Коли санітари вкотили чергову каталку, завідувач відділення Олег Петрович Гнатюк продовжував заповнювати документи, майже не дивлячись у їхній бік. Йому було...
Телефон задзвонив рівно об одинадцятій сорок. Час я запам’ятав машинально: за тридцять один рік слідчої роботи звик починати будь-який протокол саме з нього, а вже потім записувати прізвища, адреси й свідчення. Професійні звички переживають...
— П’ятнадцять тисяч, Марино, переказуй! І це тільки на закуски! На гаряче треба ще тисяч двадцять! Два важкі пакети з преміального супермаркету глухо гупнули на кухонний острів. Слідом на стільницю спікірував довгий чек, закручуючись...
Холодний травневий ранок ледь пробивався крізь густі осикові крони. Над озером лежав щільний білястий серпанок, ховаючи далекий берег, а вологе повітря пахло торішнім листям, темною водою й сирою корою. О такій порі будь-який звук...
— Знімай черевики, Ромцю! Це тепер твоє лігво! Ти вдома! — гучно проголосив Максим, із гуркотом кидаючи в передпокої два неосяжні баули в синю клітинку. Наталя завмерла у дверях ванної з рушником у руках....
Ключі лягли мені в долоню несподівано важким холодним тягарем. Стоячи біля воріт нещодавно купленого заміського будинку, я ніяк не могла повірити, що в п’ятдесят три роки вперше стала єдиною господинею чогось по-справжньому свого. Разом...
