Родичі просили пожаліти винного, доки не зрозуміли, чим обернеться їхнє мовчання

Я налила йому чаю, сіла поруч. Ми сиділи мовчки, довго, поки не заскрипіли двері Артемової кімнати, і він не вийшов із розкуйовдженим волоссям. «Є щось поїсти?» «Є», — сказала я. «Сідай».

І ми всі троє сіли на кухні. Артем їв, розповідав щось про гру, яку намагався написати до всього цього, застряг на одному місці й тепер хотів переробити механіку. Дмитро слухав.

Він у програмуванні не тямить зовсім, ніколи особливо не цікавився. Але слухав уважно. Поставив запитання.

Артем здивувався, але пояснив. «Дмитро не зрозумів. Попросив пояснити ще раз.

Артем пояснив інакше. І цього разу щось дійшло, бо Дмитро кивнув. «Зрозумів.

Це як кошторис у будівництві. Спочатку порахував одне, потім виявилося, що не те. Перераховуєш усе заново».

Артем засміявся. «Ну так, приблизно». Я прибирала посуд і думала.

Ось воно. Тут. У цій звичайній розмові.

У цьому сміхові. Тим часом слідство йшло своїм ходом. Слідчий працював методично.

Огляд кімнати Гриші у свекрухи з понятими, з протоколом, як належить. На обшуку я не була присутня, але слідчий потім розповів у загальних рисах, що знайшли. Розповів офіційно, у межах того, що мені належало знати як потерпілій стороні.

Знайшли не мало. Знайшли серйозний запас. Синтетичні наркотики.

Кілька видів. Не «покурює іноді». Системне вживання щонайменше півтора-два роки.

За результатами медичної експертизи саме така картина. Плюс телефон. У телефоні — листування з кількома людьми про гроші й борги.

Листування з тим, кого слідчий назвав постачальником. Листування із самою Наталією. Сім грошових переказів за останні пів року.

Суми від трьох до семи тисяч щоразу. На запитання матері «Навіщо?» відповідь одна й та сама. «Не питай».

Вона надсилала гроші. Не питала. Ще в телефоні знайшли листування з людьми, яким Гриша був винен гроші.

І тон там був інший. Не лінивий і ухильний, а нервовий. Були погрози на його адресу.

Були його обіцянки віддати. Були прохання зачекати. Це пояснювало багато чого.

Зокрема, чому агресія останніми місяцями наростала. Людина під хронічним хімічним стресом, під борговим тиском, із розладнаною психікою — це порохова бочка. Вибух був лише питанням часу.

Свекруха, коли їй показали листування про гроші, за словами слідчого, довго мовчала. Потім сказала: «Він казав, що на навчання».

Слідчий показав їй конкретне повідомлення. «Не питай, мам. Просто перешли гроші».

Вона знову помовчала. І знову: «Я не знала».

Може, і справді не знала. Не хотіла знати. Це точно.

Це різні речі, і вони обидві правда. Наталія на допиті спочатку трималася. Казала, що не знала про наркотики, що надсилала гроші на потреби, що Гриша завжди їй пояснював.

Слідчий показав їй листування. Слово в слово. Не питай.

Сім разів. Вона дивилася в екран довго. Потім перестала говорити взагалі.

Її адвокат потім щось там вибудовував, але до Наталії обвинувачень у підсумку не було. Це була її трагедія, не її злочин. Вона покривала сина не зі злого умислу, а зі страху втратити, з любові, яка стала сліпою настільки, що перестала бути захистом і перетворилася на співучасть.

Ілля, той хлопець із переломом зап’ястка з дня народження свекрухи, дав свідчення. Його батьки подзвонили слідчому самі, коли дізналися, що справу відкрито. Сказали: ми тоді взяли гроші й погодилися мовчати, бо нас переконали, що це єдиний раз і хлопець виправиться.

Тепер розуміємо, треба було не погоджуватися. Давали свідчення докладно. Однокласник, якого Гриша бив у школі, теж.

Його батьки теж вирішили подати свою заяву, коли побачили, що справа вже йде. Слідчий прийняв. Картина складалася повна.

Не один епізод. Система. Щонайменше два роки.

Психіатрична експертиза визнала Гришу осудним. Це важливо юридично. Отже, він відповідає за свої дії повною мірою.

Попутно експерти зафіксували розлад особистості з агресивними компонентами й хімічну залежність. Вони не суперечать одне одному. Вони взаємно обтяжують.

Адвокат Гриші, якого Наталія найняла одразу і дорого, намагався будувати захист на стані афекту і на тому, що конфлікт був взаємним. Слідчий спокійно поклав перед ним медичний акт про травми Артема. Струс, перелом двох пальців, розсічення, гематома.

Потім фотографію Гриші з огляду. Ані подряпини. Взаємний конфлікт не дуже добре працює, коли в однієї сторони переломи, а в іншої — пакетик у кишені.

Суд призначили на початок наступного року. До суду був довгий період, який я пам’ятаю як дивний. Не важкий, а саме дивний.

Життя йшло. Артем ходив до школи, робив уроки, сидів за ноутбуком вечорами. Дмитро працював, я працювала….