Сестра була певна, що я не наважуся виставити її сім’ю, але я знайшла несподіваний вихід

«Мариночко, врятуй! Ромка з дому вигнав, пусти хоч ненадовго. Я як роботу знайду, одразу винайму собі житло». Марина повірила, пустила.

А Оксана не просто не знайшла роботи. Вона перевезла всі свої клунки, забрала від свекрухи дітей, а тепер ще й притягла якогось Пашу. «Отже так».

Марина дістала із сумки телефон. Руки в неї трохи тремтіли, але голос лишався крижаним. «Я даю вам час до завтрашнього вечора, щоб і духу вашого тут не було. Інакше я викликаю поліцію: їм байдуже, куди ви підете».

«Та йди, йди, викликай!» Паша нахабно всміхнувся, відкидаючись на спинку стільця. «Подивимося, як менти матір із трьома малими дітьми на мороз викинуть».

Марина розвернулася й мовчки вийшла з квартири, акуратно прикривши за собою двері. У під’їзді вона притулилася чолом до холодної стіни біля ліфта й заплющила очі. Треба було заспокоїтися.

Телефон у кишені пальта завібрував ще до того, як вона встигла вийти з під’їзду. На екрані з’явилося слово «Мама»…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇