Свекруха потай увійшла до квартири сина, щоб упіймати Оксану

Дороге золотаве шампанське полилося вниз, миттєво всотуючись у світлий пухнастий килим. Той самий страшенно дорогий килим, який Світлана Ігорівна з такою любов’ю та трепетом вибирала для улюбленого сина на новосілля.

— Свєто… — голос солідного чоловіка ганебно зірвався на півнячий фальцет. Його обличчя набуло кольору несвіжого кисломолочного сиру. — Ти як узагалі тут? Ти ж мала в поліклініці по талончики стояти.

Світлана Ігорівна спокійним, розміреним кроком пройшла вглиб кімнати й велично опустилася в м’яке крісло, що стояло просто навпроти ліжка. Вона повільно, з гідністю королеви, поклала ногу на ногу, несподівано відчуваючи колосальний, майже містичний приплив сил.

— Черга до терапевта рухалася напрочуд швидко, любий мій. От і вирішила зайти до сина, пил на полицях витерти, перевірити, чи все гаразд. А тут, виявляється, такі африканські пристрасті вирують, що однією вологою ганчіркою аж ніяк не обійтися. Тут дезінфекція потрібна, бажано з хлоркою.

Віктор Андрійович гарячково, тремтячими руками намагався зсунути краї зрадницьки розхиленого халата, але неслухняні пальці ковзали по шовку.

— Свєточко, послухай, це зовсім не те, що ти думаєш. Клянуся тобі, це просто донька мого нового колеги з філії. Дівчина на кастинг приїхала. Їй абсолютно ніде було переодягтися. У туалетах же брудно.

— Я просто пустив її на п’ять хвилин.

— Стули пельку, Вітю! — кинула вона так тихо й вагомо, що чоловік миттю втягнув голову в плечі, немов черепаха в панцир. — Не осоромлюйся ще більше, не пробивай дно. У тебе фантазія, як у школяра-двієчника. Донька колеги в пеньюарі, в ліжку мого сина. Із шампанським. Ти сам себе зараз чуєш?

Вона перевела важкий немиготливий погляд на тремтячий горбок під ковдрою…