Свекруха потай увійшла до квартири сина, щоб викрити невістку, але за дверима спальні на неї чекав несподіваний поворот

Людина, з якою вона прожила пліч-о-пліч довгі 32 роки. Людина, з якою вона виростила Максима, пережила 90-ті, моталася по найманих кутках і виплатила три важезні кредити. На його плечі був недбало накинутий його улюблений парадний темно-коричневий шовковий халат.

Той самий, який він, дивлячись їй у вічі, нібито безповоротно загубив у санаторії в іншому місті минулого літа. А в доглянутих руках Віктор Миколайович тримав витончений, запітнілий келих з іскристим ігристим вином. Поруч із ним, затишно й по-домашньому, вмостившись на пишних подушках, сиділа дівчина.

Зовсім молоденька, на вигляд не старша за 25 років. На ній був зухвало короткий, напівпрозорий червоний пеньюар із чорним мереживом. Річ, яку скромна Оксана ніколи в житті не вдягла б, вважаючи надто вульгарною.

— Вітеньку, — промуркотіла ця дівиця, по-котячому погладжуючи Віктора Миколайовича по волохатому плечу довгими нігтями, — а якщо твій син раптом вирішить повернутися раніше? Ти ж сам сказав, що це ризиковано. Він же до сьомої в офісі.

Віктор Миколайович вальяжно, з виглядом господаря життя, відкинувся на спинку ліжка, блиснувши важким золотим годинником на зап’ясті. Тим самим годинником, на який Наталія Андріївна збирала пів року, щоб подарувати йому на 50-річний ювілей.

— Та не трусь ти, Аліночко. Розслабся. — Він поблажливо всміхнувся, відпивши шампанського. — Максимко в мене під каблуком. Я для нього авторитет беззаперечний. Я йому наплів, що мені для тиші потрібне місце, щоб над складним проєктом попрацювати, поки їх немає. Він мені свій ключ сам приніс.

— Дурник довірливий. Невістка взагалі вічно пропадає на своїй дурнуватій йозі. Раніше дев’ятої не чекай.

— А дружина… — Він зневажливо скривився, ніби від раптового зубного болю. — Наталя свято вірить, що я на нараді. Вона зараз у місцевій поліклініці в черзі до терапевта стоїть. Або в сусідки на кухні пліткує. Нудна вона стала, Алін. Прісна, нецікава, як вівсянка на воді без солі й масла.

— Туга зелена. А ти? Ти мій солодкий десертик. Моє свято…