Свекруха прилюдно відмовила невістці в місці за столом, але згорток, залишений біля дверей, змінив настрій гостей

У батьків водночас витяглися обличчя. Вони явно не розуміли, над чим тут іще можна міркувати. Остап, навпаки, лишився незворушним.

— Думай стільки, скільки треба. Я почекаю. Тільки влаштуюся зручніше.

Він зняв із дивана невеликий валик, кинув на підлогу й у дорогому світлому костюмі сів біля самих дверей, схрестивши ноги.

Батько Оксани порадив доньці думати швидше. Якщо родині щоразу доведеться переступати через такого великого жениха, скоро всі почнуть вибиратися з дому через вікно або прорубають другий вхід. Потім він чемно запропонував гостеві переміститися бодай на диван або до порога кімнати Оксани.

— Із задоволенням, але тільки після її згоди, — відповів Остап, піднявши вказівний палець.

Усі знову подивилися на дівчину. Та несподівано плеснула в долоні.

— А мені подобається його ідея. Влаштуймо тут пікнік.

Вона принесла з кімнати покривало й розстелила просто перед Остапом. Потім запитала в матері, чи можна подавати частування. Та розгубилася: невже їжу доведеться ставити на підлогу?

— Не на підлогу, а на чисте покривало. Туристи в горах завжди так обідають, і в експедиціях ми робили так само. Даню, принеси диванні подушки й розклади навколо!

Хлопчик із захопленим вереском кинувся виконувати доручення. Незабаром страви перекочували зі столу на покривало, а вся родина розсілася на подушках. Мати Оксани, опускаючись на підлогу, бурчала, що ніколи не думала приймати гостя в такий спосіб. Батько, навпаки, знайшов у цьому зручність: після їжі можна відразу відкинутися назад і відпочити.

— Тобі-то вставати не доведеться, а мені ще чай нести, — нагадала дружина.

Остап підтримав господаря й запропонував зробити такі посиденьки сімейною традицією. У їхньому майбутньому домі можна буде спеціально тримати великі подушки й покривало для гостей.

— Ти міркуєш так, ніби вже почув від мене «так», — зауважила Оксана.

— У жодному разі. Я все ще чекаю. Просто показую тобі переваги спільного життя. Даню, тобі зручно?

Хлопчик мовчки кивнув, не випускаючи з рук курячу ніжку. Остап розсміявся: дорослі можуть скільки завгодно обговорювати майбутнє, а найрозумніша людина за столом не гає часу й спокійно їсть.

Оксана дивилася на батьків, сина й чоловіка, який підтримав навіть її дивну гру. Після смерті Богдана вона довго забороняла собі думати про нове щастя, ніби це могло стати зрадою. Тепер поруч сиділи люди, які приймали її будь-якою, і Оксана зрозуміла, що відповідь Остапові вже дозріла…