Свекруха прилюдно відмовила невістці в місці за столом, але згорток, залишений біля дверей, змінив настрій гостей

За два тижні запиленою сільською вулицею до будинку Оксани та її батьків повільно під’їхав білий лімузин. Усі, хто був у кімнаті, водночас припали до вікон. Із машини вийшов Остап у світлому костюмі, тримаючи величезний букет червоних троянд.

Мати Оксани миттю повернулася до доньки.

— Біжи перевдягайся й приведи себе до ладу. Такий чоловік приїхав просити твоєї руки, а ти вся в пилюці, ніби щойно з комори вилізла. Будь-яка дівчина вже стояла б біля дверей у найкращій сукні.

— Можна подумати, після весілля я раптом стану іншою, — весело відгукнулася Оксана.

Вона підняла сина, підвела до вікна й показала гарну машину. Данило зацікавлено кивнув, а помітивши знайомого чоловіка, відразу ж вирвався з материнських рук і помчав до дверей із криком:

— Дядьку Остапе!

Наречений ледве встиг переступити поріг, як підхопив хлопчика.

— А ось і головна людина, яка відповідає за мою кохану дівчину. Ну що, Даню, дозволиш мені одружитися з твоєю мамою?

— А навіщо? — серйозно запитала дитина.

— Тоді ми житимемо разом, а ти зможеш називати мене татом.

Данило недовірливо озирнувся на бабусю з дідусем. Ті закивали, не приховуючи усмішок.

— Тоді віддаю, — великодушно вирішив хлопчик. — Я згоден.

— Дуже цікаво, — Оксана схрестила руки на грудях. — Ви вже все обговорили, а моєї думки ніхто не спитає?

Остап запевнив, що неодмінно спитає. Просто йому треба було заздалегідь оцінити чисельність групи підтримки. Переконавшись, що вона досить велика, він опустив Данила на підлогу, простягнув Оксані квіти й прямо запитав, чи стане вона його дружиною.

Мати легенько підштовхнула доньку в спину. Оксана спершу здивовано подивилася на неї, потім перевела погляд на Остапа, який терпляче чекав, і промовила:

— Я подумаю…