Свекруха ввімкнула запис, збираючись викрити невістку, але наступна фраза змусила її сина подивитися на матір зовсім інакше

Наталя сперлася стегном об підвіконня. Вона не стала виправдовуватися, не стала злитися, а плавно дістала з кишені фартуха свій новенький смартфон.

Поклала його в центр столу поруч із бетонним пирогом і натиснула одну кнопку. Екран телефона яскраво спалахнув. Динамік був виставлений на максимальну гучність.

Спершу пролунало кректання, шум коробок, що пересувалися. Галина Степанівна насупилася, не розуміючи, що відбувається. Потім із динаміка пролунав її власний голос:

«Алло, Леночко! Здрастуй, золотце! Так, я в них. Знову безлад!»

Свекруха завмерла. Замість звичних незручних виправдань і криків невістки вона почула запис своєї вчорашньої розмови. Очі Галини Степанівни розширилися так, що, здавалося, ось-ось випадуть з орбіт на облуплений стіл.

Чоловік застиг над тарілкою. Шматок недожованого пирога завмер за щокою, роблячи його схожим на здивованого хом’яка. Свекруха підскочила на стільці.

Її обличчя пішло багряними плямами від шиї до коренів начосу. Вона кинулася до невістки через стіл, розмахуючи руками, мов млин у буревії.

— Вимкни це зараз же!

— Антошеньку, синочку, не слухай! Це все монтаж! Це вирвано з контексту! Вона все підлаштувала! — Але Наталя лише зробила крок назад, схрестивши руки на грудях.

Телефон лежав у центрі широкого столу, поза досяжністю свекрухи. Антон не ворухнувся. Він дивився на чорний прямокутник гаджета, як на отруйну змію…