Свекруха ввімкнула запис, збираючись викрити невістку, але наступна фраза змусила її сина подивитися на матір зовсім інакше

— Антоне, хлопчику мій, чому у вас пилосос стоїть у кутку, наче покараний сирота? Він має стояти в коморі. — Скрипучий голос Галини Степанівни розірвав рештки суботнього спокою.

Наталя стояла біля мийки й з остервенінням терла сковорідку. Губка рипіла так само, як і її зуби. Свекруха матеріалізувалася на порозі їхньої квартири рівно десять хвилин тому.

Але атмосфера вже стала такою густою, що її можна було різати скибками й подавати замість хліба. Галина Степанівна рухалася передпокоєм із грацією ситого бегемота, зачіпаючи повними боками кути й попутно переставляючи взуття, насилу нахиляючись. Вона поправляла килимки, мов справжній інспектор, і зазирала навіть у ті закутки, куди сонячне світло проникало неохоче.

Наталя перевела погляд на свої кухонні шафки. Старий гарнітур, куплений на барахолці п’ять років тому, нагадував дровітню. Дверцята висіли криво-косо, завіси рипіли голосами проклятих душ, а плівка на фасадах злізла довгими клаптями, ніби кухня линяла до літа.

Усі меблі трималися на чесному слові та ізоляційній стрічці, на вигадливих лайках господині й молитвах Антона. Колись подружжя присягнулося одне одному замінити цього старого монстра, щойно стане на ноги. Але минуло вже п’ять років, а гарнітур і не думав поступатися місцем новому побратимові.

Гроші на кухонні меблі збирали буквально по крихтах. Наталя працювала старшою касиркою у величезному садовому центрі. Продавала невгамовним дачникам розсаду, насіння й добрива.

Робота нервова, зате цього місяця керівництво обіцяло чималу премію за перевиконання плану з продажу торф’яних горщиків. Ці гроші мали стати останньою цеглинкою на рахунку для купівлі нової сяйливої кухні кольору морської хвилі. Але в Галини Степанівни були свої види на сімейний бюджет сина.

Тим паче що до неї вже дійшли чутки про наближення премії. Їй до тремтіння в колінах була потрібна крита веранда на дачі. Та дача була епіцентром світобудови Галини Степанівни.

А веранда була незавершеним гештальтом, пам’ятником її амбіціям. Без веранди свекруха почувалася ущемленою. Як це так? У сусідки Людмили Миколаївни є прибудова з різьбленими балясинами.

А вона, Галина, має пити чай у альтанці надворі, відмахуючись від комарів лопухом? Просити гроші напряму Галина Степанівна вважала нижчим за свою гідність. Навіщо просити, якщо можна зробити так, що запропонують самі й принесуть на блюдечку? Її тактика нагадувала роботу злого стоматолога. Вона не виривала зуб одразу, вона методично колупала нерв…