Свекруха вирішила розпоряджатися моєю зарплатною карткою, але сімейний вечір закінчився зовсім не так, як вона сподівалася

— Тарасику, я дивлюся на вас — і серце болить. Молоді, освічені, а з грошима поводитися не вмієте. Живете ніби на останньому рубежі. Оксана все на свої забаганки спускає.

Оксана вдавилася чаєм. Її «забаганки» складалися з платежів за іпотекою, комунальних рахунків і оплати професійних курсів. Тарас насупився, намагаючись розмочити в чаї сухар.

— Мамо, ми нормально живемо.

— Нормально? — Галина Степанівна сплеснула руками. — У вас навіть посуду для ікри немає. У пристойному домі така дрібниця має бути.

— Ми якось переживемо відсутність ікорниці, — сухо зауважила Оксана.

Свекруха зробила вигляд, що не почула.

— Я подумала й вирішила: раз уже я тепер із вами, беру фінанси під свій контроль. Я жінка досвідчена, життя знаю. Видаватиму вам гроші на проїзд і обіди, решту збережу під наглядом. Інакше ви себе розорите.

Оксана повільно витерла губи серветкою. На кухні повисла пауза. Тарас напружився, бо добре знав цю паузу: дружина зараз не кричала, не сперечалася, не грюкала дверима. Вона просто обирала найточніший інструмент.

— Чудова ініціатива, — вимовила Оксана. — Тоді почнімо з плану. Як ви пропонуєте розподіляти активи? Що робити з ризиками за іпотекою? Який відсоток відкладати, який спрямовувати на дострокове погашення? І де ви збираєтеся тримати вільні кошти з урахуванням банківських ставок?

Галина Степанівна часто заморгала.

— Що ти мені тут ускладнюєш? Гроші треба зібрати в одне місце. У мене є шкатулка. Гарненька, лакована. Покладемо туди — і все буде ціле.

Оксана розсміялася. Не зло, але досить голосно, щоб свекруха почервоніла.

— Ваш фінансовий досвід, Галино Степанівно, обмежується штрафами за загублені книжки та вмінням обирати дорогі креми. Наші картки залишаться в нас.

Стілець свекрухи з різким скрипом від’їхав назад.

— Хамка! Тарасе, ти чуєш? Вона принижує твою матір. Я вимагаю поваги. І картку — для вашого ж блага.

Вона вийшла з кухні, грюкнувши дверима так, що в чашці здригнувся чай. Тарас потер перенісся.

— Оксан, вона тепер не заспокоїться. Вона знає, що в тебе в п’ятницю премія. Їй потрібна саме твоя зарплатна картка…