Свекруха зажадала орендну плату за моє проживання у власній квартирі, а чоловік заявив про борг за три місяці. Тоді я вирішила пояснити їм усе інакше

Тепер інструмент усе ж довелося відкласти. Марина підвела очі й нагадала: Світлана Григорівна зажадала гроші за проживання здорового дорослого чоловіка в чужій для нього квартирі. Якщо Ігор не мав стосунку до цієї витівки, усе ще можна було списати на безглуздий вибрик його матері й забути.

Чоловік переминався й розглядав візерунок на шпалерах. Нарешті він визнав, що вважає матір правою. Виявляється, у психології все це називалося енергообміном: Ігор створював відчуття захищеності, завдяки якому дружина могла спокійно займатися меблями, не тривожачись про безпеку.

— За такий стан на заняттях віддають величезні суми, — запевняв він. — Мама лише перевела мою користь у зрозумілий еквівалент. Невже тобі шкода поділитися з нею частиною доходу? Вона ж працює для нас.

Марина побачила перед собою вже не просто ледачу людину. Ігор знайшов зручну теорію, яка виправдовувала його неспроможність, і перетворив материні фантазії на надійний щит. Кричати, негайно збирати речі чоловіка й починати нескінченну суперечку з родичами вона не стала. Різке рішення обернулося б важким поділом домашніх речей і безкінечними дзвінками всієї родини. Їй потрібна була відповідь, після якої Ігор сам відчув би, як влаштований придуманий ним енергообмін.

Її рішення було значно практичнішим. Раз Ігор призначив ціну власній присутності, слід було показати йому вартість усього, що досі діставалося без жодних розрахунків.

Уранці Марина приготувала сніданок лише собі: зварила добру каву, підрум’янила тост, намастила його вершковим сиром і поклала зверху скибочки слабосоленої сьомги.

Сонний Ігор зайшов на кухню й звично потягнувся до плити. Чиста пательня лишалася холодною. У холодильнику замість контейнерів із домашньою їжею він виявив лише кефір, шматок сиру й пучок зелені. Білі полиці, зазвичай заставлені готовими стравами, мали майже виставковий вигляд. Лише тепер чоловік помітив, скільки звичного комфорту створювалося без його участі.

— А мені що їсти? — спитав він, насупившись…