Свекруха зажадала від батька невістки доплачувати молодій сім’ї, але його реакція виявилася зовсім не тією, на яку вона розраховувала

Ранок почався цілком стандартно. Наташа працювала майстринею манікюру. Вона обожнювала свою професію: гудіння фрезера, кольоровий пил, що осідав на фартуху, і можливість зробити з занедбаних кутикул цукерочку. У салоні вона числилася топмайстринею. 70 тисяч на місяць.

Це була лише офіційна база без урахування чайових і рідкісних, але щедрих приватних виїздів. Цих грошей їй із головою вистачало на себе, на комуналку й на якісну їжу. Дмитро, її чоловік, працював інженером-проєктувальником у конторі, де пів дня можна було пити чай, а другу половину — розкладати пасьянс на моніторі.

Його 120 тисяч тривалий час вважалися в сім’ї недоторканним запасом на майбутнє. Доти, доки Наташа не почала помічати дивні фінансові аномалії. Майбутнє, на яке збирав Дмитро, виявилося вельми специфічним.

Він не вкладався в ремонт, не відкладав на відпустку. Гроші випаровувалися на титанові педалі для гірського велосипеда, яким він користувався двічі за десятиліття. На ігрові крісла з масажними роликами. На квадрокоптери, які за тиждень після купівлі благополучно розбивалися об дерева в найближчому парку.

При цьому жили вони в просторій трикімнатній квартирі, ключі від якої Наташі в день весілля вручив її батько Віктор. Квартира дісталася Наташі в безоплатне користування. Це була світла квартира зі свіжим ремонтом у чудовому районі. Дмитро в’їхав туди з двома валізами й величезною плазмовою панеллю, зайнявши диван. Досить швидко в цю сімейну ідилію вдерлася Валентина Михайлівна…