Свекруха знову влаштувала сцену через подачу страв і спробувала перейти межу, але Маргарита спокійно підійшла до шафи — і гості побачили несподіване

Дівчина дивилася, як свекруха безцеремонно колупає її салат. Навіщо та водить виделкою по його поверхні й лізе всередину, Катерина зовсім не розуміла.

Увесь кріп, розкладений по поверхні салату, збився кудись убік, а сама страва стала нагадувати вирву від бомби, що розірвалася. До такої міри її роздовбала свекруха.

Катерина мовчки вихопила в Лариси Вікторівни тарілку з салатом і прибрала її в холодильник. А після цього заявила:

— Я вам не Ірина.

Вона хотіла сказати ще багато чого, але свекруха нахабно перебила її.

— Звісно, ти не Іра, і навіть не рівняй себе з нею. А знаєш, чим ви з нею відрізняєтеся? Вона чоловікові своєму допомагає, а ти тільки тягнеш його на дно, туди, де сама валяєшся. Вона, між іншим, змогла з тупоголового Степи зробити великого начальника, директора великої компанії. А ти що зробила? Ти загнала Тьому під свій каблук, чим назавжди занапастила його кар’єру!

Катерина схопилася, мов ошпарена, не знаючи, що відповісти свекрусі. Найбільше на світі їй захотілося вдарити її чимось важким по нахабній пиці. І саме в цей час рипнули вхідні двері. А слідом по всій квартирі розлився томний аромат жіночих парфумів. Почувся жіночий сміх. Виявляється, це Артем повернувся додому разом з Іриною.

— Вітаю всіх. Ми примчали, — заревів Артем із коридору так, щоб його почула вся квартира.

Насилу обійшовши широку Ларису Вікторівну, розлючена Катерина попрямувала до передпокою зустріти чоловіка й гостей. Однак Степана серед тих, хто прийшов, чомусь не було. На порозі знімав черевики Артем, а біля дзеркала чепурилася його колишня дружина, оновлюючи шар яскраво-червоної помади на губах.

— Степа сьогодні затримається, розмовляє з клієнтами, а в Іри машина зараз на станції: проблема з ременем ГРМ, тому я її забрав із собою з роботи. Катю, прошу тебе, сонечко, зроби нам з Ірою каву просто зараз. Будь ласка, а то очі просто злипаються.

Ірина привіталася з Катериною ледь помітним кивком голови й, узявши Артема за руку, виляючи стегнами, потягла його до вітальні.

Назустріч їм із кухні цілеспрямовано рушила усміхнена Лариса Вікторівна.

— Ірочко, здрастуй, ягідко. Ти сьогодні такий шикарний вигляд маєш, просто зірка з подіуму, — відсипала вона щедрий комплімент своїй колишній невістці. — У тебе така яскрава губна помада, тобі вона так пасує.

— Дякую, Ларисо Вікторівно, — розпливлася в задоволеній усмішці Ірина.

— Ірочко, а що ти подарувала Тьомочці на день народження? — знову звернулася до неї Лариса Вікторівна.

Ірина на кілька секунд закотила очі, а потім почала в найяскравіших барвах розписувати переваги ноутбука, який піднесла Артемові як подарунок на день народження. Лариса Вікторівна дуже уважно її вислухала. А коли мова зайшла про вартість подарунка, вона охнула від подиву.

Що ж до Катерини, то вона стояла осторонь, почуваючись зовсім не у своїй тарілці. Її не полишало відчуття, що саме вона сьогодні тут зайва. Трохи зависнувши в цих неприємних думках, Катерина розгубилася, коли почула обурено-вередливий голос чоловіка, який удруге наказував зварити каву йому та його колишній дружині…