Світлана поспішала на переговори, але звеліла водієві зупинитися біля вагітної жінки, яку викинули з чорної машини

Лисовський втрутився:

— Світлано Петрівно, на великих проєктах у нас завжди працює свій пул компаній. Нічого незвичайного.

— Я волію знати тих, кому перераховую гроші.

— Звісно. Але ж ви не будете особисто перевіряти кожного постачальника бетону.

Світлана звела погляд.

— Якщо аванс великий, то буду.

— Світлано, Мельник переглядав структуру договору. Там немає нічого небезпечного.

— Структуру чи цей комплект?

— Яка різниця? Істотні умови ті самі.

Світлана вже хотіла попросити секретарку викликати юриста, коли за скляною стіною переговорної майнула яскрава спідниця. Вона впізнала Ладу. Жінка стояла в коридорі й дивилася просто на Лисовського. Її обличчя змінилося.

Секретарка щось сказала їй, указала на хол, але Лада наче не почула. За секунду вона ступила до дверей.

— Перепрошую, сюди не можна.

Пролунав швидкий тупіт. Двері розчахнулися. Лада влетіла до переговорної так стрімко, що молодий помічник схопився на ноги.

— Світлано Петрівно, не підписуйте! — вигукнула вона. — Це він сьогодні в кафе казав, що після вашого підпису вам самі борги залишаться.

Запала тиша. Лада витягнула руку й показала пальцем на Лисовського. Підприємець зблід.

— Хто її сюди впустив?

— Я чула, — продовжила циганка. — На веранді сидів, про вас говорив. Про цю фірму.

Лисовський різко повернувся до секретарки.

— Викличте охорону. Негайно.

Світлана перевела погляд на чоловіка. Роман теж змінився на обличчі. Він не запитав, хто ця жінка, не здивувався, що вона знає ім’я дружини, не зажадав пояснити, звідки їй відома назва компанії. Він сказав інше:

— Світлано, навіть не думай сприймати цю маячню серйозно. Підписуй, потім розберемося.

Саме ці слова насторожили її найбільше.

— Чому потім?

— Бо ми сидимо на переговорах, а не ворожимо на ринку.

— Вона назвала Лисовського.

— І що? Хіба мало де вона його бачила.

Лада позадкувала до дверей. У коридорі вже з’явився охоронець.

— Я сказала, що чула. Більше мені нічого не треба.

— Зачекайте, — наказала Світлана. — Ладо, що саме ви чули?

Та жінка злякалася остаточно. Розвернулася й вибігла.

— Миколо! — гукнула Світлана, виходячи слідом. — Дожени її.

Водій сидів у холі неподалік. Він підвівся й кинувся до сходів.

Світлана повернулася до переговорної. Лисовський стояв біля вікна.

— Це вже поза всякими межами, — промовив він. — Я приїжджаю обговорювати серйозний контракт і змушений вислуховувати звинувачення якоїсь ринкової жебрачки. Вона назвала моє прізвище й компанію. Ви справді вважаєте це доказом?

— Ні. Тому я хочу зрозуміти, що сталося.

— А я хочу зрозуміти, чому сторонні люди вільно заходять до вас на закриті переговори.

Роман узяв теку й знову розкрив її перед дружиною.

— Світлано, годі. Жінка почула два слова біля кафе й вигадала решту. Ми зірвемо угоду через нісенітницю.

— Звідки ти знаєш, що вона чула біля кафе?

Роман на мить замовк.

— Вона сама сказала.

— Уже після того, як ти запропонував мені підписувати.

Лисовський подивився на годинник.

— У мене сьогодні ще одна зустріч. Закінчуємо зараз, інакше попередніх умов не обіцяю.

Світлана закрила документ.

— Сьогодні підписання не буде.

— Ти серйозно? — Роман різко повернувся до неї.

— Я перевірю папери ще раз.

— Їх уже перевіряли.

— Удруге не завадить.

Лисовський підвівся.

— До завтра чекаю на відповідь.

Він коротко попрощався й вийшов зі своїми людьми. Щойно двері зачинилися, Роман різко підійшов до Світлани.

— Ти розумієш, що щойно зробила?

— Перенесла підписання.

— Ти принизила людину, яка готова дати компанії гроші.

— Я нікого не принижувала.

— Він може піти.

— Отже, піде.

— А зарплати через місяць ти чим платитимеш?

Світлана подивилася на чоловіка.

— Усе настільки погано?

Він відвів погляд.

— Я тобі вже три місяці пояснюю.

— Ти говорив про напружений період. Не про те, що через місяць нічим буде платити людям.

Роман роздратовано видихнув.

— Не чіпляйся до формулювань.

У коридорі з’явився Микола. Він похитав головою.

— Не знайшов. Вибігла на вулицю, завернула за ріг. Я пройшов до зупинки, потім до парковки. Немає її. Камери біля входу. На них видно, як вийшла. Далі огляд закінчується.

Лада могла пояснити, кого чула поруч із Лисовським і чому опинилася в чорній машині. Тепер залишилося лише її попередження…