Син попросив батька не приїжджати перед Новим роком, але візит без попередження відкрив тривожну правду

— Тим краще. У його роки питань довго не ставлять.

Микола відступив і сів за кухонний стіл.

Лариса повернулася з двома келихами гарячого напою. Пахло корицею, прянощами й вином.

— Випийте, Миколо Аркадійовичу. Ви зовсім змерзли.

— Дякую, доню. Давно такого не куштував.

Він підняв келих, підніс до губ, і в цю мить із вітальні долинув гучний дзвін — хтось упустив пляшку. Микола ніби здригнувся й розхлюпав напій на стійку. Коли Лариса відвернулася по ганчірку, він вилив вміст келиха в діжку з кімнатною рослиною й швидко витер рот рукавом.

— Ох, незграбний я став. Але смачно, нічого не скажеш. Марія б оцінила.

— Я вам ще наллю.

— Не треба, Ларисочко. Мені й цього вистачило, голова вже паморочиться. Скажи краще, де у вас тут туалет? Здається, мене на морозі продуло.

— Коридором праворуч, за підсобкою.

Саме це йому й було потрібно…