Син попросив батька не приїжджати перед Новим роком, але візит без попередження відкрив тривожну правду

— Негайний арешт.

Віра спробувала прослизнути до виходу, але її зупинили. Вона різко повернулася до доньки й закричала:

— Це вона все вигадала! Я казала їй зупинитися! Я була проти!

Лариса подивилася на матір так, ніби вперше побачила її справжньою.

Микола нахилився до Марка.

— Зафіксуй. Класична евакуація з корабля, що тоне. Знадобиться для апеляцій.

За кілька днів Лариса зателефонувала з ізолятора. Голос у неї був уже не оксамитовий, а хрипкий, квапливий.

— Миколо Аркадійовичу, будь ласка, вислухайте. Тут холодно. У мене забрали взуття. Їсти неможливо. Я винна, я знаю. Я не прошу пробачення, я прошу жалю. Я вагітна. Це ваш онук. Ви ж не залишите свого онука за ґратами?

Микола відкрив папку на столі.

— Ларисо, у мене перед очима твоя медична карта. Вагітність неможлива. Знаєш, я багато років займаюся перевезеннями, але такого порожнього контейнера, як ти, ще не бачив. Усього доброго. І забудь цей номер.

Він поклав слухавку, затримав долоню на апараті, потім налив води й випив стоячи біля вікна…