Татку, не йди додому, мама сказала, що не можна, коли приходить дядько Діма…

— Тату, ти де? — запитав він майже пошепки.

— У друга. Ти як, сину?

— Нормально. Вони сьогодні сварилися. Дядько Вадим кричав, що через тебе все зірвалося. Мама плакала.

— Що саме зірвалося, ти чув?

— Щось про бабусину квартиру. Він сказав, що треба було зробити раніше, а тепер ти повернувся.

Отже, я не помилився. Ірина отримала контроль над Галиною Михайлівною й збиралася розпорядитися квартирою, що належала їй. Можливо, угода вже готувалася, а моя поява зруйнувала їхній розрахунок.

— Кириле, слухай уважно. Нічого не бійся й не втручайся в їхні розмови. Я розбираюся. Скоро все зміниться.

— А бабуся?

— Післязавтра я поїду до неї з лікарем. Адвокат уже готує документи.

— Ти обіцяєш, що не залишиш її там?

— Обіцяю. Але нам знадобиться кілька днів, щоб суд дозволив забрати її з пансіонату. Я зроблю все правильно, щоб Іра не змогла повернути її назад.

Кирило помовчав, потім сказав зовсім тихо:

— Я чекав тебе щодня. Усе думав, що сьогодні ти прийдеш.

У мене перехопило горло. У пам’яті знову постала ранкова лавка, рвані штани сина і його обережне «татку».

— Я знаю, сину. Я теж щодня думав про тебе.

Ми мовчали, розділені кількома кварталами, зачиненими дверима й чужим чоловіком на моєму дивані.

— Мама прийшла. Мені пора, — швидко прошепотів Кирило.

— Тримайся. Я поруч.

Після розмови я довго сидів біля під’їзду Михалича. Кирилові було дванадцять, але говорив він як людина, звикла приховувати страх і розраховувати лише на себе. Він збирав гроші на автобус, їздив до бабусі, поки Ірина дозволяла відвідування, а після заборони намагався хоча б побачити її крізь скло. Мені він телефонував тільки тоді, коли мати не могла почути. За час служби я бачив багато болю, але приглушений голос сина ранив сильніше, бо тут усе відбувалося в домі, який я вважав безпечним.

Михалич поступився мені своїм ліжком, а сам ліг на старе розкладачку. Його однокімнатна квартира була тісна, заставлена інструментами, коробками із запчастинами й банками домашніх солінь. Пахло машинним мастилом, цибулею й старими меблями.

— Лягай і не сперечайся, — буркнув він. — Два роки спав бозна-де. Нормальне ліжко заслужив.

Матрац був продавлений, пружина впиралася в лопатку, але я проспав вісім годин без снів і пробуджень. Це була перша мирна ніч після завершення контракту.

Уранці третього дня Гліб Андрійович приїхав потягом, як і обіцяв. Я зустрів його на вокзалі. Худорлявий, жилавий, із темними колами під очима після постійних чергувань, він виглядав так само, як під час нашої останньої зустрічі. Тонка оправа окулярів, негучний голос, уважний погляд.

Ми коротко обійнялися.

— Живий, — сказав Гліб. — Це головне.

У Михалича він випив чаю, з’їв два бутерброди й вислухав подробиці. Я розповів про рішення суду, умови пансіонату, спробу Ірини продати квартиру Галини Михайлівни, заяву до поліції й слова Кирила. Гліб ставив запитання й робив короткі нотатки.

— Покажи рішення суду й документи про опіку, — попросив він.

— У мене їх поки немає.

— Бєлов запросив копії, — додав Михалич. — А керівництву пансіонату вчора передали офіційне повідомлення про обстеження.

Гліб кивнув і розкрив теку. У ній лежали посвідчення, документи про кваліфікацію, моя письмова згода як близького родича, форма протоколу й копія адвокатського запиту.

— Сьогодні я проведу офіційне незалежне обстеження, якщо керівництво надасть доступ, — сказав він. — У висновку відображу лише те, що встановлю особисто. Потім Дмитро Олегович подасть його до суду й вимагатиме терміново призупинити повноваження Ірини щодо розпорядження майном, забезпечити твій доступ до матері й тимчасово змінити умови її проживання. Навіть за доброго висновку Галина Михайлівна вийде не сьогодні: суду знадобиться кілька днів для тимчасового рішення.

— Головне, щоб вона змогла виїхати з пансіонату з власної волі й щоб Іра не встигла продати квартиру.

— Саме тому все треба фіксувати правильно, — відповів Гліб. — Якщо нам спробують завадити, оформимо письмову відмову, передамо її Бєлову й долучимо до заяви. Я вмію добиватися результату без скандалу…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇