Несподіваний фінал одного знайомства з маминим нареченим

— Я начебто вже не дитина, — сказала вона, усміхаючись трохи кокетливо, — якщо що, сама вийду куплю. Зараз би чогось гарячого… Мам, є борщ чи суп?

— Уже накриваю на стіл! — проспівала мама.

Вони вдвох зникли на кухні, і з того, як мама хихотіла, Юля зрозуміла, що Діма виявляє до неї пестощі. Юля відчула перший укол ревнощів.

Щоб розвіяти незрозуміле сум’яття, Юля пройшлася квартирою. У ванній — синя зубна щітка… приладдя для гоління… чоловічий гель для душу. Юля понюхала й дійшла висновку: смачний. Узагалі по всій квартирі відчувалася чоловіча господарська рука: нові плінтуси, що рік валялися під стіною, були прибиті, у тій самій ванній — нові крани, шафа-купе тепер стояла зачиненою, а не з дверцятами, зсунутими набік… Та що вже казати! Сам балкон чого вартий! Повністю відремонтований, він тепер скидався на повноцінну кімнату! Юля вийшла на нього й не могла впізнати. Балкон більше не був завалений до стелі мотлохом, усі речі були складені в нову шафу з безліччю поличок. В іншому кутку на свіжопофарбованій в оливковий колір стіні висіла одна з маминих картин (Ірина захоплювалася малюванням у юності), також стояли скляний столик і два плетені стільці з подушечками.

— Краса тепер яка, правда? — підійшла до неї мама.

— Я в шоці, якщо чесно.

— У Діми невеликий меблевий бізнес, він шафу сам сколотив, і все тут теж відремонтував.

— Молодець. Талантище.

Юля подивилася на маму, вона була така гарна, помолоділа, доглянута… Сама Юлька вдалася зовсім не в неї, їй дісталася непоказна зовнішність батька: дрібні очі, тонкі губи… Ні, вона була по-своєму мила, як буває мила всяка молодість, та й фігура нічого — груди предмет гордості, талія як у моделі, сильні атлетичні ноги… Усе в породу жінок по батьковій лінії. Ірина ж, навпаки, була як маленька гарна собачка, яка, як відомо, до старості щеня.

Мама зазирнула до кімнати крізь скляні двері, щоб перевірити, чи не йде вітчим.

— Ну, як він тобі?