У свій день народження чоловік повідомив про розлучення й переказ грошей своїй матері, але дружина відреагувала зовсім не так, як вони очікували

У вітальні стало так тихо, що було чути, як на кухні загудів компресор у холодильнику. Обличчя Людмили Петрівни почало змінюватися. Спершу зник рум’янець, потім шкіра набула відтінку несвіжого кефіру.

Рот привідкрився, оголивши золоті мости, але жодного звуку з нього не вилетіло. Очі округлилися так, що стали схожі на два блюдця. — Що? — хрипко вичавив із себе Сергій, переводячи погляд із дружини на матір.

— Який ще брат? Яка сестра? Яка тітка?

— Дядька Мишка, тітки Олі й баби Валі, Сергійку, — пояснила Оксана все тим самим лагідним, майже материнським тоном. — Твоя мама останні сім місяців плакалася мені, як їй потрібна заміна суглоба.

— Грошей у неї немає. Ти в нас теж не багатій, а старенька ж страждає. Я жінка жаліслива.

— Взяла та й подзвонила всій вашій дружній сільській рідні. Сказала: скидаємося, люди добрі, рятуємо сестру й тітку. Просила тільки мамі заздалегідь не казати, щоб не бентежити хвору.

— Сюрприз хотіла влаштувати сьогодні. — За столом Людмила Петрівна видала звук, схожий на писк прищемленої миші.

— Як? Як від родичів? — Нарешті прорвало свекруху.

Голос її зірвався на гидкий вереск. — Навіщо ти це зробила? Хто тебе просив гроші збирати? — Вона схопилася руками за голову. — Я ж думала просто тебе обібрати перед розлученням.

Слова вилетіли швидше, ніж вона встигла прикусити язика. Сергій сіпнувся, штурхнув матір під столом, але було пізно. — Чудово. — Оксана навіть у долоні заплескала.

— Просто пречудово. Тобто суглоб не болить, а машину ви хотіли преміумкласу? — Вона дістала свій телефон, розблокувала екран і кілька разів тапнула по кнопках.

— Ось, надіслала СМС суворому дядькові Мишкові, тітці Олі й бабі Валі. Докладне таке повідомлення. Пояснила, що ви в нас, виявляється, знатні шахраї, що суглоб цілісінький, а їхні кровні, потом і мозолями зароблені грошики, зняті з ощадкнижок і виручені від продажу поросят, пішли на передоплату за новенький кросовер із шкіряним салоном.

Свекруха миттю схопилася за серце. Правою рукою вона вчепилася в край столу. Вона-бо чудово знала своїх родичів.

Брат Мишко за п’ятсот гривень міг змусити людину перекопувати город від світанку до смеркання. Сестра Оля через стару каструлю три роки не розмовляла із сусідами, а тут мільйон триста. — Гадюка! — прошепотіла Людмила Петрівна, втрачаючи весь свій столичний лиск.

— Ти ж брешеш! Ти блефуєш!

— Можете перевірити. — Оксана знизала плечима. У цю мить телефон свекрухи, що лежав на комоді, розірвався довгою треллю…