У свій день народження чоловік повідомив про розлучення й переказ грошей своїй матері, але дружина відреагувала зовсім не так, як вони очікували

Вони чекали, що Оксана почне бігати по кімнаті, рвати на собі волосся, благати повернути гроші, погрожувати судами, жбурляти посуд. Натомість Оксана раптом тихенько засміялася. Спершу це був короткий смішок у кулак.

Потім вона відкинулася на стільці, і сміх став гучнішим, дзвінкішим. Вона сміялася так щиро, що в кутиках очей виступили сльози. Жінка дивилася на цих двох великих комбінаторів так, ніби вони щойно станцювали перед нею в клоунських костюмах.

Усмішка на Сергієвому обличчі почала повільно сповзати, змінюючись подивом. — Ти чого? Істерика почалася? — буркнув він насторожено, присуваючись до столу.

Оксана спокійно дістала з підставки серветку, витончено промокнула кутики очей, стираючи сльозу від сміху. Поклала серветку поруч із тарілкою. Зітхнула, намагаючись заспокоїти дихання.

— Ох, Сергію! Ох, Людмило Петрівно! Ви зараз не машину купили, ви собі путівку в захопливу подорож оформили. В один кінець.

— Що ти верзеш? — Свекруха теж перестала усміхатися.

Її пальці вчепилися в скатертину. — Ці гроші… — Оксана говорила повільно, смакуючи кожне слово, кожну зміну емоцій на обличчях навпроти. — Мільйон триста тисяч.

— Я збирала останні сім місяців для вас. Суглоб, кажете, ломить. Операція потрібна.

Вона подивилася просто на ноги свекрухи під столом, потім перевела погляд в очі Людмилі Петрівні. — Сергію, ти переказав мамі мільйон триста. Це гроші брата, сестри й тітки твоєї мами…