Собака наполегливо тягнула господаря до сміттєвих контейнерів, аж поки він не помітив там дещо дивне

У списках зниклих її не було. Тривогу здійняла лише подруга.

Черговий зателефонував 21 липня 2015 року, на початку десятої ранку. Я стояв у канцелярії й розписувався за матеріали. 13 справ у провадженні, і кожна просить їсти.

«Андрію Сергійовичу, будинок 12 на одній із міських вулиць», — сказав черговий. Контейнерний майданчик. Громадянин вигулював собаку, виявив згорток.

Опергрупа виїхала, судово-медичного експерта викликали. Що в згортку? Схоже, фрагмент тіла. Схоже.

Слово телефонне. На місці воно живе хвилини. Двір будинку 12.

Звичайний міський двір. Панелька, парковка впритул, тополі, контейнерний майданчик біля торця. Липень того року видався холодний, не по-літньому.

Третій тиждень мжичка й вітер. Літа місто так і не побачило. Стрічка вже висіла, за стрічкою збирався натовп.

Натовп біля стрічки ділиться на два сорти. Тим, кому страшно, і тим, кому цікаво. Ті, кому страшно, стоять далі й тримають дітей за плечі.

Ті, кому цікаво, лізуть уперед із телефонами. Цікавих я запам’ятовую в обличчя. Цей сорт любить приходити знову.

Дільничний Кравченко Олексій Миколайович, 29 років. На дільниці другий рік. Робив біля стрічки найкорисніше, що міг.

Тримав межу й записував тих, хто найголосніше розповідав, як усе було. Правильно робив. Гучні біля стрічки — окрема пісня.

Самі нічого не бачили, але вже все знають. Того, хто знайшов, звали Бондаренко Максим Олегович, 36 років. Житель будинку 12.

При ньому була такса на рулетці. І такса весь час рвалася назад до контейнерів. Про себе я охрестив його повідцем.

Повідець говорив швидко й чесно. Вийшов близько восьмої, зробив коло двором. О 8 годині 40 хвилин собака потягнула до майданчика.

Він вирішив — щур. Підійшов, побачив. Одразу став телефонувати.

Нічого не чіпав. Нікого поруч не бачив. Чужих машин не помітив.

Руки в нього тремтіли. Голос — ні. Такі свідки — золото.

Злякався, але не вигадує. Згорток лежав між контейнером і бетонною стінкою майданчика. З боку газону.

Шторка для ванни. Блакитний поліестер.

Малюнок — риби. Згорток перев’язаний білизняною мотузкою. Вузол простий, затягнутий слабо.

Або поспішали, або забракло сили. Я записав у блокнот обидва варіанти. Над другим треба було думати одразу.

Думати я почав пізніше, ніж слід було. Далі пішла робота, якої в кіно не показують. Бо дивитися в ній нема на що.

Поняті. Савченко Роман Ілліч і Романюк Наталія Василівна. Обоє з будинку 12.

Обоє трималися. Хоча Романюк довелося один раз відпустити до лавки. Коваленко Ірина Павлівна, експерт-криміналіст, відзняла майданчик загальним планом.

Потім вузли, потім деталі. І сіла працювати над згортком. Мовчки, навпочіпки, хвилин на 20.

З Коваленко добре працювати. Вона не розмовляє, коли нема чого сказати. Мельник Віктор Андрійович, судово-медичний експерт, приїхав об 11-й.

57 років. Із них 30 — біля секційного столу.

Його нічим не здивуєш. Але тут він зняв окуляри, протер їх і вдягнув знову, перш ніж присісти до згортка. Спочатку статичний огляд.

Нічого не чіпаємо, фіксуємо, як лежить. Потім динамічний. Протокол я писав від руки, сидячи на ящику з-під овочів, який притягли з магазину навпроти.

Розгорнули при понятих.

У згортку була частина тіла жінки. Мельник працював хвилин 10. Потім сказав:

— Жінка. Вік — за 70. Розчленування посмертне, судячи зі стану країв.

— Давність смерті — доба. Максимум дві доби. Інструмент.

— Щось побутове. Пилка й ніж. Решта після дослідження.

— За 70, — повторив я. Обід цього дня не планувався. І вечеря теж.

Дорошенко Павло Іванович. Оперуповноважений. Капітан.

Працює зі мною четвертий рік. І розуміє з півслова. Взяли двох сержантів і пішли від майданчика колами.

Кущі, газони, підвальні продухи, кришки колодязів. До другої години дня біля трансформаторної підстанції, метрів за двісті від контейнерів, знайшли другий згорток. Чорні сміттєві пакети, вкладені один в один.

Надвечір ще два. У зеленій смузі біля дитячого садка. Кожну точку я наказав не чіпати до експерта.

Кожну відпрацювали як належить. Зйомка, протокол, пакування, печатки. Чотири точки лягли на схему кварталу.

І схема мені одразу не сподобалася. Надто щільно. Усе в межах одного кварталу, між двома сусідніми вулицями…