У в’язниці не могли збагнути, як жінки в цілковитій ізоляції завагітніли, аж поки не підняли архів відеоспостереження

Після підтвердження вагітності замкнений порядок в’язниці ніби дав невидиму тріщину. До того кожен крок, таця й поворот ключа здавалися врахованими. Ув’язнених із вищою мірою покарання утримували окремо, і в двох найзахищеніших секторах не було чоловіків серед охорони, медиків чи роздавальників їжі. Доступ до камер відкривався лише за іменним дозволом чергової, а електронна картка зберігала точний час.

Першою від роботи відсторонили Наталію Гордієнко, яка останньою бачила Анну перед непритомністю. Це не було звинуваченням, а лише запобіжним заходом на час перевірки. Її зміну відновили похвилинно й переконалися: вона не залишала поста й не відчиняла дверей без зазначеної в журналі причини. Єдиний вихід Анни за межі камери, не рахуючи щоденної прогулянки, був пов’язаний із плановим медичним оглядом, що відбувся під наглядом і без відхилень від інструкції.

Саму Анну повернули до камери, встановивши там додаткову переносну камеру. Тепер за нею стежили безперервно, хоча вона, як і раніше, поводилася спокійно. Незабаром блоком поповзли чутки. Одні працівники бачили у вагітності спробу відкласти вирок, інші підозрювали таємний зв’язок, а треті згадували історії про лікарські помилки. Жодна версія не узгоджувалася з документами.

Важлива деталь знайшлася в медичній картці. За три місяці до непритомності Анна просила видати їй вітаміни й препарати для зміцнення крові. Тоді вона посилалася на запаморочення, і прохання не викликало жодних підозр. Тепер запис показував, що жінка давно знала про свій стан і свідомо приховувала його. При цьому вона не просила тесту, не скаржилася на зміни в самопочутті й не привертала до себе уваги.

Десятки працівників знову й знову переглядали архівні записи. Вони перевіряли доставлення сніданків, огляди, винесення сміття, роздачу мила й кожен обхід. Свідчення зіставляли з кадрами, але всі люди перебували на своїх місцях і діяли за інструкціями. Папки на столі Савчука ставали дедалі товщими, а розгадка не наближалася. Що точнішою виглядала система, то неймовірнішим здавався факт вагітності.

На закритій нараді Савчук зажадав знайти або конкретну помилку, або прогалину в правилах. Він не збирався приймати посилання на незбагненне й хотів почути правду, якою б незручною вона не виявилася. Невдовзі з’ясувалося, що комісія весь час шукала вхід до камери, не припускаючи, що для таємного зв’язку міг існувати зовсім інший шлях.

Перелом настав, коли технічна служба підняла літні журнали. За кілька місяців до виявлення вагітності в сусідній будівлі стався збій електроживлення. Для прибирання технічного приміщення й перевірки кабелів туди направили чоловіка-в’язня. Його робоча зона не належала до жіночого блоку, але межувала з ним. У розпорядженні про призначення стояло ім’я двадцятишестирічного Данила Черненка…