У в’язниці не могли збагнути, як жінки в цілковитій ізоляції завагітніли, аж поки не підняли архів відеоспостереження
В особовій справі Данила було зазначено, що він відбуває тридцятимісячний строк за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Поруч із фотографією хтось залишив суху позначку про запальність. Водночас за ґратами молодий чоловік поводився бездоганно. Він не встрявав у бійки, не сперечався з охороною, а за акуратність і технічну кмітливість отримав право допомагати з дрібним ремонтом.
До в’язниці Данило навчався на четвертому курсі медичного факультету. Він був одним із найкращих студентів і посів друге місце на великій олімпіаді з біології. Його батько, військовий лікар, загинув, рятуючи людей під час сильної повені. Після його смерті мати не витримала горя й пережила тяжкий нервовий зрив. Усі турботи про дім і молодшу сестру лягли на плечі сина. Щоб оплачувати рахунки, він брав чергування в лікарні й після занять давав уроки.
Усе змінилося однієї зимової ночі. Проходячи повз будинок сестри, Данило побачив, як п’яний чоловік тягне її в темний провулок. Він кинувся на допомогу й у запалі вдарив нападника важким гайковим ключем. Чоловік вижив, але наслідки травми виявилися незворотними. Поліція затримала Данила на місці. Сторонніх свідків не було, а в самого молодого чоловіка не виявилося сильного захисту. Суд не визнав обставини достатніми для пом’якшення вироку.
Технічна робота поруч із жіночим блоком дісталася йому майже випадково. Того дня через збій згасло світло в сусідньому корпусі, і після ремонту потрібно було привести до ладу склад і коридор. Данила допустили лише до технічної зони; важкі двері жіночого сектора перед ним не відчинялися. І все ж його зміни в часі збіглися з тим періодом, коли, за розрахунками лікарки, могло статися зачаття.
На допит Данило прийшов блідий і виснажений. Тюремна форма висіла на його схудлій постаті, під очима залягли темні кола, а плечі були опущені. Він сів перед комісією, поклав руки на коліна й став чекати. На перше запитання про контакти з ув’язненими він відповів заперечно. Його, за словами Данила, привели в те крило лише для чищення електрощита й прибирання.
— Ви бачили Анну Коваленко? — запитав один зі слідчих.
Після короткої паузи Данило визнав, що одного разу помітив її здалеку. Обличчя він не розгледів, бачив лише силует жінки за ґратами та її волосся. Обмін предметами й розмови він заперечував рівним голосом, що не змінювався на жодній фразі. Однак його погляд увесь час залишався прикутий до підлоги.
Комісія записала його слова й відправила назад до камери. Перевірка підтвердила, що важкі двері жіночого крила не відчинялися без дозволу й жодна хвилина не зникла із записів. Але Данило справді працював по той бік стіни в потрібний період. Він став головним підозрюваним, хоча ні камери, ні охоронниці не зафіксували в нього нічого забороненого.
Члени комісії поверталися до його фраз і помічали в них одну дивність. Данило твердо казав, що не зустрічався з Анною й не торкався її, але прямо не заперечував, що міг їй допомогти. Його відповіді були точними до підозрілості. На повторному допиті один зі слідчих нахилився до нього й запитав без обиняків:
— Це ви допомогли їй завагітніти?
Данило не глянув на слідчого. Він не сказав ні «так», ні «ні», а лише повторив, що жодного фізичного контакту між ними не було. У кімнаті запанувала напружена тиша: його відповідь нічого не доводила, але звучала майже як зізнання…
