Різне

Вона хотіла тихо навідати маму, але знайома машина й голоси з будинку повністю змінили її плани.

Контора Коваленка містилася в кількох кімнатах на третьому поверсі ділової будівлі. За своїм столом, серед тек і відкритих файлів, він виглядав набагато впевненіше, ніж на кухні Лідії Степанівни.

— Поясніть усе від початку й по порядку, — попросила Оксана. — Що знадобиться для юридичного визнання підміни? Що зміниться після рішення? Скільки часу триватиме процес і які ризики виникнуть?

Юрист відповів без канцелярського туману, і це їй сподобалося. Спершу слід було провести офіційну генетичну експертизу за участю Оксани. Архівні матеріали й записи могли підтвердити обставини, однак лише сучасний висновок, заснований на порівнянні її зразка з тими самими біоматеріалами, встановив би спорідненість з обома Дорошенками. Потім належало звернутися до суду, домогтися визнання біологічного походження й на підставі нових обставин вимагати перегляду спадкової справи.

До складу майна входили міська квартира, заміський будинок, банківські активи й п’ятдесят один відсоток будівельної компанії «Горизонт». Частину коштів Марина вже витратила, але основні активи лишалися недоторканими.

— Реальний строк? — уточнила Оксана.

— За спокійного перебігу справи — від восьми місяців до півтора року. Заперечення Марини могли б усе ускладнити, але вона письмово підтвердила згоду брати участь і не оспорювати результати.

— Ви підготували заяву ще до нашої зустрічі?

— Я мусив передбачити різні варіанти. Марина підписала її добровільно.

Оксана прийняла відповідь кивком.

— Хто зараз керує компанією?

— Віктор Олегович Кравченко. Він обіймає посаду близько трьох років. Марина майже не втручалася в його роботу.

— Покажіть звітність, яка у вас є.

Коваленко простягнув теку. Уже перші сторінки змусили Оксану забути про особисті переживання. Вона бачила знайому мову цифр, а вона говорила ясніше за людей. Дебіторська заборгованість понад рік висіла без руху. Адміністративні витрати зростали без зрозумілої причини. Один субпідрядник з’явився одночасно з призначенням Кравченка й відтоді регулярно отримував великі платежі, хоча результат робіт у документах майже не відображався.

Оксана гортала таблиці, поверталася до попередніх рядків, звіряла дати.

— Тут виводять гроші.

— Ви впевнені?

— Для остаточного висновку потрібен повний доступ. Але ці цифри не схожі на випадкову недбалість. Кравченко або не контролює власну бухгалтерію, або чудово розуміє, навіщо все влаштовано саме так.

— Я давно підозрював недобре, але без повноважень власника не міг провести повноцінну перевірку.

— У Марини повноваження поки є. Отже, вона може видати довіреність.

Оксана закрила теку.

— Спершу експертиза. Мені потрібен офіційний аналіз, результат якого прийме суд.

— Лабораторія готова прийняти вас сьогодні.

— Тоді їдьмо.

Процедура забрала небагато часу. Працівниця пояснила, що висновок буде готовий за п’ять робочих днів. Коваленко пообіцяв паралельно зібрати решту документів.

Надворі вже сутеніло. Оксана подзвонила чоловікові.

— Я повертаюся. Приблизно за три години буду вдома.

— Нарешті. Вечерятимеш?

— Так.

— Я приготував.

— Ти?

— Купив заморожені пельмені й сам зварив. Не перебільшуй моїх заслуг.

Оксана вперше за ці дні засміялася щиро.

— Богдане, нам належить серйозна розмова.

— Я вже зрозумів. Приїжджай.

Додому вона дісталася близько пів на одинадцяту. Богдан відчинив двері ще до дзвінка — почув кроки на сходах. Уважно подивився, забрав сумку й пропустив усередину, не ставлячи запитань.

На кухні він поставив перед нею тарілку, налив чаю й сів навпроти.

— Тепер розповідай.

Оксана виклала все без пропусків: чорну машину біля хвіртки, ридання матері, знайдену теку, переплутані бірки, родину Дорошенків, Марину й зустріч із нею. Розповіла про можливу спадщину, майбутній суд і дивну звітність будівельної компанії.

Богдан слухав мовчки. Один раз перепитав, коли почув приблизний розмір активів. Оксана повторила суму, він коротко кивнув і більше не перебивав.

Коли розповідь закінчилася, чоловік потер долонею лоба.

— Ти віриш, що помилка справді сталася?

— Так. Архівні папери надто докладні, а експертиза скоро підтвердить моє походження.

— Отже, біологічно ти донька людей, яких ніколи не зустрічала. Але водночас лишаєшся донькою Лідії Степанівни.

— Саме так. Одне іншому не заважає.

Він знову замислився.

— А ти сама змінилася?

Оксана не відразу зрозуміла.

— У якому сенсі?

— Жінка, яка повернулася сьогодні додому, — та сама, яку я проводжав на автобус кілька днів тому?

Вона перевірила відповідь у собі й сказала чесно: