Випадкова розмова змусила Маришу придивитися до свекрухи

— Пробач, Ніно Вікторівно, не зуміла я пояснити своєму телепневі, яка Олеся хороша, — жалілася Світлана Андріївна подрузі за столиком у кафе, хитаючи головою. — Пригрів цю гадюку, дурень.

— Та годі вже! — сплеснула руками подруга. — Олеся вже два роки як заміжня, і вдало, сама знаєш. Навіщо тепер ворушити минуле? Не склалося в них, ну й що? У наших дітей знайшлися свої половинки. І, на мою думку, ти марно накидаєшся на невістку.

Та Світлана Андріївна так і не пробачила синові, що він учинив по-своєму. Згодом знайшовся й новий привід зачепити Іру. Якось приїхавши до Максима, коли дружини не було вдома, мати заговорила про онуків.

— Синку, ви вже три роки в шлюбі, а я все без онуків. Ну хіба це нормально?

— Мамо, чого ти тільки не вигадаєш, — розсміявся Максим. — Може, нам поки хочеться пожити для себе?

— Не розповідай мені! Я знаю, як молоді живуть перші роки. Там діти й самі з’являються, без жодних планів. Якщо у вас досі нікого немає, значить, або твоя Іра безплідна, або народжувати не бажає.

— Господи, мамо! — Максим обхопив голову руками. — Знову ти за своє!

— Я лише зауважила, синку. Звісно, вам самим видніше.

Цього разу Світлана Андріївна вирішила діяти хитріше й не доводити розмову до сварки. Однак підозра, що невістка навмисно не хоче дітей, росла, мов снігова куля. Вона ночами не спала, схудла, усе думаючи, як упоратися з цією бідою.

Нагода трапилася, коли вона зайшла привітати Марину, сусідку по сходовому майданчику. У гостях затрималася, розговорилися, і Світлана Андріївна повідала їй про свої переживання.

— Ну, це ще не біда, — усміхнулася Марина. — Якщо невістка не безплідна, можна швидко допомогти. Є одна травичка, її треба підсипати в чай. Як називається, зараз не згадаю. Набери мене завтра, я знайду назву й продиктую.

На тому й домовилися. Наступного дня Світлана Андріївна прийшла до сина й невістки. Щоб зателефонувати сусідці, вона пішла на кухню, прикрила двері й приготувалася записувати назву трави: Іра не мала чути цієї розмови.

Іру насторожив сам візит за відсутності Максима. Та й поводилася свекруха незвично: сиділа тихо, не висловлювала невдоволення, не кривилася. Тепер іще цей дзвінок за прикритими дверима. З такою сварливою жінкою не можна було заздалегідь знати, чого чекати, і Іра вирішила, що добрі манери зараз не головне. Вона тихо підійшла до кухні й зупинилася біля дверей…