Я була певна, що наречений доньки з нами лише заради грошей. Сюрприз, який чекав на мене, коли я випадково почула його розмову з юристом

— Ой, — здригнулася Мілана, — може, поки не варто? Раз ти так відреагувала, то він узагалі почне мені моралі читати про ранні шлюби, мисливців за чужими гаманцями й таке інше.

— І нехай читає, тобі-то що? Твій батько — мудра людина, і він дуже добре розбирається в людях. До того ж він же не був проти, коли ти сказала, що зустрічаєшся з Філіпом. Лаятися буде — тут я навіть не сумніваюся, — і, як і я, вмовлятиме тебе не квапитися. А ще Влад наполягатиме на знайомстві, і він має на це повне право, сама подумай: віддавати єдину доньку заміж за незнайомця. Та хоч би ваше кохання було сильніше, ніж у Ромео і Джульєтти, Владу не байдуже. Ти його спадкоємиця, його кров, і твій чоловік має бути гідною людиною.

— Ти думаєш, Філіп мене не вартий?

— Та звідки ж я знаю! — сплеснула руками Марина. — Познайомиш — ми зрозуміємо. Але навіть якщо він нам не сподобається, хіба ми маємо право тебе обмежувати? Ось що: поки татові не кажи, але й не тягни з цим. Треба набратися сміливості й повідомити. Тільки спершу сама все добре обміркуй. Так, ти вже погодилася, але якщо твій Філіп — адекватна людина, то анітрохи не засмутиться, якщо ти попросиш ще трохи часу. Поживіть разом якийсь час.

— Я й так завтра до нього переїжджаю, — усміхнулася Мілана. — Тож сьогодні почну збирати речі. І гаразд, так і бути, розповім татові вже все сьогодні. Ти маєш рацію, не варто боятися його гніву. Ми завжди добре розуміли одне одного.

— Не подобається мені ця затія, — відклавши книжку, подивився на дружину Влад. — Марино, ну дівчинці лише двадцять років, яке ще заміжжя? Міланка вчиться, ще навіть свого шляху не почала.

— То чого ж ти тоді не сказав їй своє суворе й безкомпромісне «ні»? — примружилася жінка. — На твоєму тлі я поводилася як справжній тиран, почала їй говорити, що вони поспішають, треба краще одне одного пізнати, а ти ніби й зрадів.

— Та який же ти тиран, — засміявся Влад. — Ти все правильно сказала. Але Мілана ще нічого не розуміє в цьому житті. Ну забороню я їй, і що далі? Вона тоді назло все зробить. Ми й оком не встигнемо змигнути, як у неї вже штамп у паспорті стоятиме. А так… Завтра вона переїде до свого Філіпа, почнуть вести спільний побут. Весілля — справа нешвидка й затратна, а я так зрозумів, цей хлопчисько сам усе хоче оплатити, похвально. Вони поки що сп’янілі одне одним, будуть планувати, посваряться в пух і прах, ось побачиш. І тоді, може, замисляться над доцільністю свого задуму. Ні, я не стверджую, може, все навпаки станеться, без сварок, які вже там стосунки. І в нас із тобою не завжди все гладко було. Якщо їхній союз зруйнує перша ж сварка, то Міланка нам потім тільки подякує, що відмовляли її від весілля. А якщо витримає, то хай живуть у злагоді й любові.

— Мене бентежить, що вона йому нічого не розповіла про нас, — насупилася Марина…