Я повернулася додому через хворобу й випадково побачила вчинок чоловіка, який мав лишитися таємницею

Впустила вона Наталію не відразу. Спершу озирнулася на новий диван, ніби той міг підказати, як учинити. Потім зняла ланцюжок і відступила. Квартира пахла свіжими меблями, дорогими парфумами й недопитою кавою. На підвіконні лежав чоловічий шарф — минулої зими Наталія сама вибирала його Руслану.

— Чаю не пропоную, — сказала Алла.

— Я не по чай.

— Тоді швидко. Руслан дорослий чоловік. Ваш шлюб, за його словами, давно порожній. Люди розходяться.

— Він казав, що розлучається?

Алла відвела погляд.

— Не люблю юридичних подробиць.

— А квартиру він вам обіцяв?

— Це не ваша справа.

— Якщо йдеться про мою квартиру — то моя.

На щоках Алли виступили плями.

— Він сказав, що вам потрібні лише стіни й пам’ять про батька. А йому потрібна нормальна сім’я. І діти.

Слово вдарило точно в стару рану. Наталія втримала обличчя нерухомим.

— З вами?

— Так.

— Я прийшла зрозуміти, чи знаєте ви, у що вас втягнули.

Вона дістала телефон. Переписку з Ніною Савеліївною показувати було рано. Наталія відкрила фото подушки без наволочки й знімок пакета.

— Учора Руслан мав бути у відрядженні. Натомість він таємно прийшов додому й капнув невідому рідину на мою подушку. У машині його чекала жінка.

Алла коротко засміялася.

— Ви серйозно? Це вже зовсім театр. Я не була з ним у машині.

— Він казав вам, що його мати знайшла вихід?

Сміх зник.

— Звідки ви це знаєте?

— Отже, казав.

Алла стисла губи.

— Він сказав, що мама знає людей. Що розлучення буде брудним, що ви все заберете. Що треба просто почекати — і потім він буде вільний.

— Без розлучення?

— Він не пояснював.

— А ви не питали?

— Я люблю його.

Наталія подивилася на новий диван.

— Ні. Ви чекали місця.

Алла різко обернулася.

— А ви тримали його поруч із зручності. Він казав, ви холодна, після лікарні стали іншою, у вашому домі все пахне вашим батьком.

У пам’яті спалахнув білий лікарняний коридор, долоня Руслана на її пальцях, порожнеча після слів лікаря. Потім він, видно, розповідав іншій жінці, що дружина стала тінню, з якою важко жити.

— Він сказав вам, чому я стала іншою?

Алла промовчала.

— Спитайте колись. Хоча ні, не питайте. Вам стане неприємно.

— Чого ви від мене хочете?

— Не дзвоніть йому. Не попереджайте, що я приходила. Якщо він попросить підтвердити відрядження, подумайте, чи хочете опинитися в справі, де чоловік намагався вбити дружину заради спадку.

— Убити? Ви збожеволіли?

— Ні. Поки що я просто попереджаю вас по-доброму.

Наталія рушила до дверей. Уже в передпокої Алла сказала тихіше:

— Він обіцяв мені не вашу квартиру. Іншу. Казав, цю продасть, бо ви все одно не зможете…