Я приїхала додому й побачила, як родина нареченого розкладає речі по моїх шафах, наче вже стала тут господинею

Галина Борисівна з’явилася з величезною валізою й трьома туго набитими сумками. Увійшовши до котеджу, вона захоплено заявила, що встигла скучити за будинком, наче йшлося про її власну дачу. Потім пообіцяла швидко розкласти речі й негайно взятися до підготовки до святкування.

Марина м’яко зауважила, що все необхідне вже зроблено. Але гостя не слухала: оголосила, що піде по продукти, бо майбутня невістка напевно живе на самих бутербродах і не вміє нормально себе годувати. Отримавши стриману відповідь, вона зникла нагорі, залишивши Марину у вітальні з дедалі сильнішим роздратуванням.

Увечері на столі стояли смажена картопля, котлети, салат і компот. Галина Борисівна з гордістю повідомила, що провела біля плити три години, і почала підкладати синові добавку. Вона уважно оглянула Андрія, оголосила його змарнілим і тут-таки спитала Марину, чому та зовсім його не годує.

— Андрій дорослий і сам обирає, що й коли йому їсти, — відповіла Марина.

Майбутня свекруха скривилася й зауважила, що її син завжди віддавав перевагу домашній їжі, а не якимось кафе. Марина подякувала за вечерю й пішла до кабінету, пославшись на роботу. За пів години Андрій прийшов слідом і попросив не брати материні слова близько до серця: Галина Борисівна просто дбає так, як уміє.

Марина пояснила, що почула не турботу, а звинувачення в тому, що погано ставиться до нареченого. Андрій знову запропонував трохи потерпіти, адже після весілля мати поїде і все ввійде в спокійне русло. Вона кивнула, але колишньої впевненості в цьому вже не відчувала.

Особливо неприємним було те, що кожен окремий епізод Андрій називав дрібницею. Якщо розглядати одну тарілку їжі, одну переставлену річ або одну невдалу репліку, суперечка й справді могла видатися надмірною. Але Марина бачила загальну лінію: її думку визнавали лише після спротиву, а потім знаходили новий спосіб розпорядитися її життям. Вона намагалася пояснити це нареченому, однак він знову попросив не приписувати матері лихих намірів.

Уранці її розбудив рев пилососа. Спустившись, Марина побачила Галину Борисівну, яка пересувала речі на полицях і голосно коментувала знайдений пил. Вона вимкнула прилад і попросила залишити прибирання їй, особливо не чіпати особистих речей.

Гостя випросталася зі скривдженим виглядом. За її словами, вона лише хотіла полегшити життя зайнятій господині, а натомість отримала невдячність. Марина пішла на кухню варити каву, відчуваючи, як від стримуваного гніву тремтять пальці. Серйозна розмова з Андрієм ставала необхідною, але наближення весілля щоразу змушувало її відкладати сварку.

Удень Галина Борисівна зателефонувала їй в агентство й солодким голосом запропонувала додати до списку ще десятьох своїх друзів. Вони нібито смертельно образяться, якщо не отримають запрошення. Марина нагадала, що кількість місць у ресторані давно узгоджена й оплачена.

— Доплатіть, хіба це така проблема? — не здавалася співрозмовниця.

Марина відмовила. Тоді ласкава інтонація зникла, і Галина Борисівна назвала її жадібною: свято має бути великим, а наречена економить на людях. Марина стиснула телефон міцніше й повторила, що планує святкування в межах власного бюджету. Якщо мати нареченого не здатна поважати рішення молодих, ніхто не змушує її бути присутньою.

Увечері Андрій приїхав засмучений. Мати вже встигла поскаржитися йому зі сльозами, і тепер він намагався з’ясувати, навіщо Марина так різко її образила. Та перелічила все, що відбувалося: самовільне переставляння меблів, непрохану готівлю, прибирання всупереч прямому проханню, втручання у список гостей і звинувачення в скупості. Це вже не було випадковою незручністю.

Андрій потер долонями обличчя й пообіцяв поговорити з матір’ю жорсткіше. Марина нагадала, що одна розмова вже відбулася і нічого не змінилося. Проте він пішов до Галини Борисівни, а крізь зачинені двері довго долинали її гучні заперечення й його тихі, але тверді відповіді.

Повернувшись, Андрій запевнив наречену, що тепер усе пояснив гранично ясно. Два дні Галина Борисівна справді трималася осторонь: не давала порад, майже не виходила з кімнати й готувала тільки для себе. Марина почала сподіватися, що наречений нарешті зумів окреслити межу, але це затишшя виявилося лише короткою паузою перед новим вторгненням…