Я випадково побачила фото свекрухи на своїй дачі й лише тоді дізналася, що в неї є ключі. Відповідь нареченого виявилася ще дивовижнішою

Відповіді не було. Марина знову подивилася на фотографію: крісло, рожевий фламінго, банка. Їй пропонували приїздити на власну дачу, попередньо заручившись згодою чужої матері. Павло говорив серйозно. Ні усмішки в очікуванні вдалого жарту, ні натяку на те, що зараз він виправиться.

Марина засміялася.

Стриматися не вдалося: сміх ставав дедалі гучнішим, заважав вдихнути. Довелося спертися на диван і зігнутися. На очах виступили сльози. Наречений стежив за нею розгублено, але ще намагався знайти тому, що відбувається, зручне пояснення.

— Марин, тобі сподобалося? Ти тому смієшся?

Вона випросталася, витерла очі. Веселість урвалася.

— Передай мамі: дозволу користуватися її сином я не отримувала. Тому весілля скасовується. І спитай заодно, як вона почувається…